Ключові слова
Думки
Фото
Погода
Статистика
| Головна » Статті » Перша сторінка |
Для Рави, про Раву і заради Рави-Руської...
| Шановні читачі, дорогі равчани. Перш за все хочу привітати усіх вас із цим днем. Для багатьох із вас він, як правило, виявиться звичайним та одноманітним, який нічим не відрізнятиметься від попередніх робочих буднів. Ви прийдете на роботу, вислухаєте чергову зливу критики з боку начальства, із небажанням візьметесь до праці, а по завершенні робочого дня – прийдете додому і, обезсилені, впадете на диван перед телевізором і дивитиметесь чергову серію улюбленого серіалу чи свіжий випуск новин. У вас знову викличе роздратування чергове повідомлення про наслідки фінансової кризи і ви з острахом переживатимете про те, щоб не поповнити число тих, хто у повному обсязі відчув її на собі. Безумовно, кожен день чимось таки відрізняється від попереднього. Але чим? Як це не прикро, але те нове, що відбувається з вами, з вашою сім’єю та з вашими друзями, зазвичай несе із собою більше проблем та запитань, аніж відповідей на те, як їх вирішити. У що вдягнути дітей, де купити дешевші продукти, куди з’їздити відпочити, чи варто братися робити ремонт у домі. Ось далеко не всі питання, над якими доводиться думати простому равчанину та й іншим простим мешканцям нашої країни. Жаль, але безтурботне життя багато з нас залишили у дитинстві. Там, де йому і є місце. А зараз, будучи дорослими, ви почуваєтесь відповідальними перед своїми дітьми, адже у великій мірі від вас залежить їхній старт у цьому ж таки дорослому та самостійному житті. А старт, як ви знаєте, відіграє ключову роль у перебігу усіх наступних подій. Усе це є вашим життям. Хтось отримує від нього задоволення, для когось воно повне проблем і він завжди надіється на краще, а хтось – просто живе, не задумуючись над тим, що на нього чекає вже завтра. На фоні усіх цих звичайних буденних справ ми доволі часто забуваємо про те, хто ми, де ми і для чого ми. Ми весь час до чогось прагнемо з надією, що ось-ось, ще трішечки і відбудуться зміни, які поміняють наше життя в кращу сторону. У школі ми марили тим, щоб якнайскоріше її закінчити. Будучи студентами, хотіли, аби швидше влаштуватися на роботу, створити сім'ю. Потім наші бажання, як правило, обмежують банальною присутністю грошей у гаманці, які дадуть змогу забезпечити усім необхідним дітей. Ми мріємо, щоб вони виросли хорошими людьми, щоб добре вчилися. Потім ми вже не можемо дочекатися того, коли наші діти створять власні сім’ї. І тут ми гнемо горба аби допомогти молодій сім'ї «встати на ноги»: купити квартиру, авто… А коли, здавалося вони стають на наше місце і вже їм треба перейматися тими проблемами, якими переймалися ми, обертаємося і бачимо у дзеркалі відображення дуже схожих людей на себе, але із глибокими зморшками на обличчі, сивим волоссям і втомленим поглядом. Тоді ми розуміємо, що той час, коли треба було брати від життя максимум, ми просто-напросто поховали у вирішенні ось таких от повсякденних проблем… Газета, яку ви зараз тримаєте у руках і яка носить назву «Прикордоння», звісно, не вирішить тих проблем, як того би хотілося. Якщо бути відвертим, то вона, навпаки, загострюватиме свою увагу на подібному. Проблеми, нажаль, є у всіх людей. І равчани, і Рава-Руська, не є тому винятками. Однак, є фактор, який робить ці проблеми менш «глобальними», згладжує гострі кути та допомагає пережити їх не так болісно. Вислів «Один у полі не воїн», мабуть, буде доречним для підкреслення важливості того, що і усі наші негаразди, в даному випадку равчан та міста, можна вирішити шляхом об'єднання. Можливо, це трішки банально звучить, але погодьтеся, що серед нас немає взаєморозуміння. Гляньте на себе, на своїх сусідів, на колег по роботі чи на простих перехожих. Що ви у них бачите? Ви бачите байдужість. Байдужість, яка є більш руйнівною, аніж найстрашніші катаклізми чи катастрофи. Хоча, саме останні дві біди і є стимулом для подолання першої. Більшість з нас, без сумніву, якщо не є патріотами, то люблять своє місто. Кожен розуміє, які є проблеми, має свої думки щодо їх вирішення, але чомусь боїться говорити про це ширше, аніж зі старими знайомими, яких випадково зустрів на базарі. Нам, здавалося, і не байдужа доля нашої Рави-Руської, однак коли доходить справа до того, аби дійсно щось змінити, ми залишаємось осторонь. У равчан немає тієї рушійної сили, яка б стимулювали зміни. Водночас її відсутність стимулює руйнацію міста. Спочатку, як районного центру, пізніше, як міста обласного підпорядкування, тепер – як міста із давніми традиціями. Руйнація чи, як синонім, деградація зараз простежуються у місті як ніколи масштабно: починаючи від доріг та вулиць, і, закінчуючи спортом та культурою. Розвиток до нас наближається повільною ходою, а деградація – швидким бігом. І, як це не прикро, ми, равчани, ті, хто мали б зупинити цей процес, - залишаємось осторонь… Мабуть, у вас зараз така думка: «Ми це все знаємо. Для чого нагадувати? Краще б сказали, як це все вирішити». Газета, яку ви зараз тримаєте у руках, має на меті добитися змін, які вже давно необхідні нашому місту. Іронічна усмішка, яка, напевно, зараз присутня на вашому обличчі, звісно має всі підстави говорити про те, що невеличка газета на восьми сторінках подібне зробити не зможе. Справді, ми цього зробити не зможемо. Повертаючись до того, що один у полі не воїн, малоймовірним є те, що нам, як малотиражці, вдасться добитися чого-небудь суттєвого. А тим паче, враховуючи той факт, що газета є рівновіддаленою від будь-яких владних структур, партійних чи громадських організацій. На сторінках «Прикордоння» ми будемо висвітлювати проблеми, більшість яких вам знайома, але деталі яких маловідомі. До них ми намагатимемося підходити з тої точки зору, з якої їх можна буде найкраще зрозуміти. А все для того, щоб ми, равчани, зуміли врешті-решт стати єдиним цілим і самим навести лад у нашому ж місті. Вдасться це нам чи не вдасться, але, як то кажуть, «Хто стукає тому й відкривають». Тому, маємо надію, що своїми публікаціями ми зможемо достукатися до ваших сердець і вже зовсім скоро ми побачимо іншу Раву – такою, якою хочете бачити її ви! Підходячи до створення газети, ми цілком реально дивимося на ситуацію і розуміємо, що спочатку буде нелегко. Можливо, «Прикордоння» виходитиме нерегулярно, адже видавати газету, повірте, справа не з легких. Але ми завжди намагатимемося якнайповніше висвітлювати новини, пов’язані із нашим містом. Щиро просимо вас, дорогі равчани, долучитися до цієї справи і писати нам про все, що вас турбує, свідками яких подій ви стали, задавати запитання, вносити пропозиції тощо. Ми дуже хочемо змінити наше місто. Хочемо, щоб при почутому «Рава-Руська» ви не опускали очі додолу, не соромились того, звідки ви, де живете чи де народилися, а вам заздрили, бо ви – равчани. Хочемо, щоб у місті були всі можливості для нормального життя її мешканців, щоб у перших класах щороку ставало все більше і більше учнів, щоб у нас були свої олімпійські чемпіони, народні артисти, справжні народні депутати. Щоб життя її мешканців не обмежувалося парканом власного подвір'я чи стінами власної квартири. Щоб ніхто, окрім нас самих, не вирішував як нам жити і куди нам рухатися. Хочемо, аби нашим містом захоплювалися, аби ми були зразком для інших. Щоб ми були частиночкою міста, а місто було у наших серцях! Щоб равчани жили Равою, а Рава – ними! Андрій Бучко, засновник та головний редактор | |
| Переглядів: 731 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |