Головна » Статті » Інше

Чому маємо те, що маємо або не маємо того, на що заслуговуємо?

Вже який рік на шпальтах газет і з екранів телевізорів звучать ті слова, які, якщо вдуматись, нічого мудрого не означають. Зрештою, хто ж винуватий, що маємо не те, що повинні мати? А, мабуть, винуватий у великій мірі і той, з чиїх уст прозвучала та фраза вперше, і ті, які її повторюють, і ті, які її слухають, але ніяк не реагують. А тому у всіх сферах діяльності людини здобутками не дуже можна похвалитись. Це особливо небезпечно для духовного і культурного розвитку людини і, в першу чергу, - молодого покоління. Документ «Основи законодавства України про культуру» від 1992 р. повинен не тільки знати кожен працівник культури, представники влади і громадськість, але і втілювати його в життя. Якщо церква впродовж свого існування виконує свою місію, школа навчала і навчає, то інші заклади, що мають відношення до культури, обмежились своїми іменованими вивісками з використанням слова «народних». Але народного і для народу роблять дуже мало. Встановлені черги шкіл з відзначення календарних дат не задовольняють населення нашого міста. А тому на таких шкільних заходах людей у Народному домі майже немає. Зал заповнений школярами, вчителями і невеликою групою небайдужих людей старшого покоління заледве наполовину. Були ж часи, коли Народний дім був переповнений під час відзначення державних свят чи пам’ятних дат. Невже ми стали такими байдужими? Не цікаво? Можливо. Але, напевно, причина і в іншому.

Милує око, коли виступають діти. Може їхні виступи і не відзначаються високим рівнем національного мистецтва, але ж чому їх не підтримувати своєю присутністю, своїм вдячним словом? Чому так мало представників влади на різних роду урочистостях? Від сили один-два. А де ж та когорта депутатів різних рівнів? Невже їхня робота зводиться лише до засідань на сесіях? Яка ж робота ними ведеться серед населення? Адже кожен з них представляє вулиці міста. Якби ж вони більше цікавились життям людей, які проживають на тих вулицях, уважно ставились до їхніх запитів і допомагали їх вирішувати, то ставлення равчан до того, що робиться для них же в місті, в «Просвіті», для культурного і духовного росту, для відпочинку, - змінилося б. А ще якби кожен депутат прийшов разом зі своїми виборцями подивитись на виступи дітей, то тоді було б видно, що влада з народом, живе їхнім життям і небайдужа до того, якими будуть наші діти і їхнє майбутнє. Саме у дорослих, у людей поважного віку є великий життєвий досвід і знання того, що потрібно в нинішній час для молодого покоління, яке, на жаль, далеке від українських традицій, нашої історії…

Чимало в Раві є любителів, аматорів художнього слова, пісні. Є свої поети, але про них молодь мало знає або взагалі нічого не чула. Чому б не скористатися талантом тих людей, щоб збагатити культмасові заходи?

Похвально, що в Народному домі створений ансамбль, але коли бачили їхні виступи жителі Рави так, як свого часу виступи хору НД «Просвіта», церковного хору, фольклорного колективу «Джерело»? Навіть, відзначаючи цьогоріч 195-у річницю з дня народження Т.Шевченка, можна було б залучити тих людей, які пройняті духом українства, духом Шевченкової поезії, пісні і вшанувати Кобзаря більш урочисто, більш велично, так, як на це заслуговує великий українець! Молодь треба зацікавити власним прикладом, відданістю,  відповідальністю, щоб виховати їх в дусі українського патріотизму. Таку роботу треба проводити і в сім’ї, і в школі, і в місті.

Наше місто багате патріотичними людьми не на словах. Їх просто треба запросити, запалити ідеєю, важливістю їхньої участі в формуванні в молоді свідомості справжнього українця. Серед таких людей є так звані режисери, сценаристи і такі, які знають і вміють достукатися до серця і розуму кожного. А організувати їх може тільки небайдужа місцева влада і працівники культури. Треба вчити і виховувати молодь і на кращих зразках української сучасності, але уважно підходити до зарубіжних зразків (мається на увазі музику на дискотеках).

Згадаймо фестиваль «Галицькі перехрестя». Це було справжнє народне дійство. І, як сказав один з учасників тих фестивалів, представник вищих ешелонів влади, «мотором» їх проведення був Василь Долішній. Хотілося б, щоб таких «моторів» в культурному житті міста з відродження національних традицій було більше.

А ось Дні міста останні роки чомусь не проводяться. Популістські відмовки про кошти чи погоду не є переконливими і не мають ні підтримки, ні розуміння з боку равчан. Треба просто бути небайдужим, дорожити посадою, яку обіймаєш, думкою людей про свою роботу, відповідально до неї ставитись, розуміти, яку користь вона може принести у відродженні і збагаченні духовних і культурних надбань українського народу, у виконанні завдань щодо національно-патріотичного виховання, розвитку народної творчості. І якщо додати ще ентузіазму, ініціативи, то будемо мати не те, що маємо, а те, що треба мати!

 

Ірина Поточанська

 

Категорія: Інше | Додав: Admin (11.10.2009)
Переглядів: 540 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]