Головна » Статті » Актуально

Духовна деградація як наслідок споживацького характеру

Один чоловік, житель нашого міста, ще в радянські часи сказав таку фразу: «Якщо помістити «колгоспник» (радіо) в холодильник, то він буде наповнений вщент розмаїттям продуктів».

В ті часи з гучномовців можна було почути, що ми живемо в найкращому матеріальному достатку, як ніхто в інших країнах. Але ті, що виховувались і жили в той час, добре пам’ятають, як було насправді. Правда, що духовність була дещо вищою.

Побутувала думка як дістати, а не купити. А дістати – значить переплатити, бо за «дякую» ніхто нічого не обіцяв. Були категорії людей, які могли придбати необхідний товар, як то кажуть, без проблем. Це сім'ї військових, працівники торгівлі, заводів, що мали свої магазини. А решта людей таких привілеїв не мали. Інколи зранку в невеликій кількості «викладали» необхідний товар, але не всім вдавалось його придбати. Пригадується, які черги вибудовувались, коли в м’ясний магазин привозили так звану «вчительську» ковбасу по 1 крб., а звантажували її просто а цементну підлогу, не дотримуючись ніякої санітарії, як до дефіцитних товарів в навантаження давали консерви-бамбажі, як по школах раз в квартал або в півроку продавали по 100 – 150 г залежаного масла, раз на рік – промислові товари, на придбання яких треба було тягнути програшну або безпрограшну так звану лотерею. Зрозуміло, що мусів брати те, що виграв, бо не всім попадало. І так можна продовжити далі. Чи варто нині шкодувати за тими часами? Чи міг хтось з нас покритикувати тих, хто належав до влади? Чи міг лікар, вчитель, учень вільно відвідувати церкву, поховати своїх рідних, близьких по-християнськи? Очевидно, ні. А хіба в ті часи не було безпритульних, жебраків, безробітних? Авжеж, були. Звідки до нас прийшло це зло? Зрозуміло, з тих часів. І сьогодні гріх говорити, що погано живемо, а треба свій розум, мудрість направляти на те, щоб побороти, викоренити це зло.

Хоч нинішня влада не дуже дбає про людей, але якщо не дивитися телепередач, які не дають позитиву для нормального життя, не слухати політиків, а робити свою справу, виховувати дітей, дбати про моральне обличчя сім'ї, родини, самовдосконалюватись, не говорити про погане життя, а думати, як не допустити, щоб воно таким стало, то можна зупинити той процес, що називається деградацією.

Дефіциту для матеріального забезпечення сім'я сьогодні немає. Треба тільки працювати, але не забувати про моральність, над якою треба працювати значно більше і ефективніше.

Якщо поспостерігати за взаємними стосунками між дорослими, між дітьми, то це викликає певний страх. Складається враження, що ми в своїх сім’ях, в значні мірі, перестали дбати про культуру, духовність, авторитет як самих себе, так і всієї сім'ї. І тому не дивуймося, що не часто можна зустріти на вулиці чи в громадських місцях скромних, вихованих, культурних людей як серед дорослого покоління, так і серед молодого, які б зрозуміли, що таке повага, ввічливість, милосердя і взагалі культура. Натомість дуже часто побачиш жорстокість, вульгарність, знущання, безмежне хамство, бездіяльність.

Молода людина, яка ще не працювала, а вже не хоче йти на роботу, бо за неї мало платять. Хіба це не результат споживацького виховання? Чи буде така людина, яка своє свідоме життя живе, розважається за рахунок батьків, дбати про них в старості? Ні. Залишається таким батькам, які не в змозі утримувати своїх же дітей, жебракувати, а в кращому випадку держава надасть їм, якщо буде, місце в притулку для пристарілих. Звичайно, такі випадки не масові, хоч кажуть, що в сім'ї не без виродків.

Напевно, попадаючи в становище жебрацтва, чи, перебуваючи в притулку, не раз людина задумувалась, чи правильно було поставлено виховання в сім'ї, чи воно мало споживацький характер. Очевидно, що там, де дбають як про матеріальне, так і про моральне, але на перше місце ставиться духовність, моральний аспект, проявів бездушності, черствості чи байдужості не буде.

Риси доброти, любові, людяності, щирості, моральності треба виховувати від того дня, коли появилася людина на світі і впродовж її життя.

Багато життєвих прикладів можна навести на тему морального виховання, але не менше і на тему виховання, що носить споживацький характер.

Завершуючи роздуми, хочеться навести один із таких прикладів із не дуже популярної на даний час пісні, зміст якої повинен нас змусити задуматися, що важливіше в цьому житті для людини.

На вулиці сидів старенький жебрак. Люди давали йому милостиню – кидали копійки. Повз нього пройшли двій школярки і вернулись. Одна з них кинула монету, а друга не мала що кинути. Вона підійшла до старенького, обняла, поцілувала. У жебрака покотилися сльози. Тоді він попросив їх трошки почекати, а сам взяв усі гроші, яких йому накидали в шапку, купив троянди і подарував школярці.

Влучними і повчальними закінчує словами закінчує автор пісню:

«Все золото світу, все золото світу

Не варте любові, добра і краси.

Все золото світу, все золото світу

Не варте троянди, не варте сльози».

Тож нехай вони стануть орієнтиром у справі великоморального виховання нас і наших дітей.

Ірина Поточанська

 

Категорія: Актуально | Додав: Admin (19.06.2010)
Переглядів: 1410 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]