Головна » Статті » Обличчя

“Мета музичної освіти розвивати не лише музиканта, а й громадянина”

Про розвиток культури у Раві-Руській ми неодноразово писали у попередніх номерах нашої газети. Сьогодні ж у нашому номері ми пропонуємо до вашої уваги розмову із директором Рава-Руської дитячої музичної школи, який очолює її з 1991 року, засновником і першим керівником гурту «Равське ретро», людиною, під чиїм керівництвом базову музичну освіти здобули та здобувають не одне покоління рава-руських дітей, - Валерієм Самбульським.

 

- Валерію Богдановичу, на якому рівні, на Вашу думку, сьогодні знаходиться музична освіта у місті?

- За останні близько десяти років музичне мистецтво в Раві вийшло на новий рівень. До того часу, до середини 90-х років, у нас спостерігався, до певної міри, занепад. Кількість учнів, які навчалися у нашій музичній школі, у той час зменшилася від 280 до 205.

Але десь у 1998 році відбувся переломний момент: батьки побачили, що їхнім дітям потрібен культурний розвиток, в тому числі і музичний. Відтоді розвиток музичної освіти в місті поступово пішов вгору.

 На сьогодні у нашій музичній школі навчається 307 дітей. За останні 5 років ми відкрили художню школу, філіал у Потеличі. Також маємо філіал у Магерові, який цього року відзначатиме 20-тиріччя, а також невеликий філіал у Добросині.

- В якому стані взагалі знаходиться музична школа?

- Варто відзначити, що за останні 5 років суттєво покращилася матеріальна база. Практично щороку ми купуємо 2-4 нових музичних інструменти. 3 роки назад відбувалася програма Президента і ми отримали 13 тис. грн. на придбання нових музичних інструментів.

В останні роки дуже багато наших випускників поступають у вищі музичні заклади – училища, інститути та консерваторії. Найцікавішим є те, що минулого року шестеро наших учнів поступило в музичне училище за напрямками теоретичних дисциплін, скрипаля, ударних інструментів, народних інструментів (акордеон), піаніста та вокального відділу. До прикладу, колись поступало 1-2 дитини на 2-3 роки.

Вже другий рік у нас працює відділ ударних інструментів. Своєрідним досягненням можна вважати те, що майже на всі відділи у музичній школі є конкурси, адже суттєво збільшилася кількість бажаючих навчатися. Тому, за винятком декількох спеціальностей, учнів до школи ми зараховуємо лише на конкурсній основі.

Взагалі, в останні роки наша музична школа стала своєрідним центром культурних занять: ми надаємо приміщення церковному хорові, равській рок-групі. У нас свої репетиції проводить оркестр народних інструментів. Також у нас орендують приміщення танцювальна група «Танцюючі дівчата».

Якщо є хороший колектив, люди, які хочуть працювати, то всього іншого можна досягнути. Я повністю задоволений і школою, і викладачами, і тим, як вони працюють. На протязі року у нас проводиться до 25 концертів. Так, у художній школі свою виставку проводив відомий італійський художник світового масштабу Вітторіо Гіакомі.

- Говорячи про зарахування учнів до музичної школи, то, на Вашу думку, з якого класу середньої школи варто братися здобувати музичну освіту власне?

- Це залежить від того, про який музичний інструмент йде мова. Так, до прикладу, на скрипку, сопілку чи фортепіано ми набираємо дітей із 1-го класу. На такі інструменти як акордеон, баян, бандура, духові бажано було б набирати дітей з класу третього-п’ятого, щоб, так би мовити, було більше фізичної сили. А якщо говорити вже про трохи старших дітей, які мають велике бажання вчитися і подають надії, що закінчать навчання як "рік за два” чи "два за чотири”, то ми набираємо десь з класу восьмого або дев’ятого.

- На скільки мені відомо, в останні роки на рік збільшено навчання на таких спеціальностях як фортепіано та скрипка – до 8 років. На Вашу думку, чи потрібно було робити такі зміни?

- Я думаю, що ні. На мій погляд, та методика, яка була радянською, була дуже добре скомпонованою і 5-7 років було достатньо, щоби навчатися початкової професійної гри у музичній школі. Зараз же я помітив, що є певний відсоток дітей, які, провчившись трохи, залишають школу.

- Які завдання, плани у музичної школи на найближчі роки?

- Перш за все, розвинути дітей не лише як музиканта, але й як громадянина. Щоб дитина була всебічно розвиненою, відчувала мистецтво. Тому у нас існують такі предмети як музична література, на якій йде прослуховування української та світової музики.

- Ви – засновник і керівник відомого у Раві і поза її межами гурту «Равське ретро», творча діяльність якого триває вже тринадцятий рік. Якими для Вас, для гурту виявилися ці роки?

-  «Ретро» було створене з метою не втратити вміння гри на інструменті та дати виклик попсі”. На протязі всього часу, наш колектив мав найбільше досягнення, нажаль, в Польщі. Там набагато вище стоїть розуміння і підхід до живого звуку. Ми надзвичайно багато відіграли на різноманітних фестивалях. Існує навіть такий вислів: «Якщо на фестивалі немає «Ретро», то туди нема чого йти» (Сміється – авт.).

В Україні ми були учасниками таких фестивалів як «Розточчя», «Лабух-шоу», де двічі завойовували гран-прі, а також багатьох інших. Однак десь 70-80% наших виступів відбувалося у Польщі, де ми мали концерти мало не по всій країні. У зв’язку з цим, ми випустили аудіокасету під назвою «Nie trzeba plakac», а також «Валєра і фанєра». Згодом ми випустили диск, який має назву «Жийте, люди,  кольорово». В ньому, зокрема, є і авторська пісня, і обробки народних пісень, а також наші шлягери.

Величезний вклад в діяльність гурту вніс Богдан Кожушко, оскільки він і пише, і оранжарує музику.

Перед новим роком «Равське ретро» почало записувати новий диск, до якого ввійдуть батярські львівські пісні.

Колектив «Равське ретро» є цінний тим, що він відшукує старі та дуже добрі твори, які мають хороший мистецький задум.

До речі, я вже не є керівником «Равського ретро». Тепер ним став Богдан Кожушко. Замість мене в колективі виступає Андрій Іванюра. 

- Не шкодуєте, що залишили колектив?

- В музиканта завжди будете ностальгія за такими речами як колектив. Проте найголовнішим є те, що він не розпався. І я радий, що все йде далі і впевнений, що «Равське ретро» чекає новий злет.

- Чим плануєте тепер займатися? Зосередитесь на роботі у музичній школі?

- Так. Хочу покращити матеріальну базу школи.

- Насамкінець, як Ви ставитесь до культурного життя у місті, до тих процесів, які у ньому відбуваються, зокрема проведення Дня міста та фестивалю «Галицькі перехрестя»?

- Я завжди хотів, щоб у місті було більше колективів, різних творчих напрямків. Що стосується проведення Дня міста, то я висловив пропозицію, щоб підготовка до проведення цього свята відбувалася не за 2 тижні до початку його проведення, а принаймні за півроку. Тоді робота буде проходити злагоджено, легко і всі матимуть велике задоволення. Потрібно, щоб всі номера були продумані і попередньо прослухані. Можна було б в процесі виступів проводити нагородження за внесок у розвиток міста, адже День міста – це підсумок його життя за рік.

Говорячи про «Галицькі перехрестя», то я вважаю, що такий фестиваль може не лише збагатити місто, а й показати, що Рава є культурним центром. Зрозуміло, що провести такий фестиваль є надзвичайно важко.

Є багато фестивалів, які не мають якоїсь цінності. А наш фестиваль повинен мати цінність народного фольклору, народних традицій. Проте найбільшою проблемою є кошти.

Такий фестиваль є дуже хорошою візитною карткою міста.

 

Розмову провів

Андрій Бучко

 

 

Категорія: Обличчя | Додав: Admin (19.06.2010)
Переглядів: 470 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]