Сайт міста Рава-Руська

Тема Голодомору для українського суспільства була актуальною завжди. Але в силу різних обставин, які не залежали від самих українців, її намагалися замовчувати, уникати та взагалі забути про неї.

В останні роки Україна добилася значних зрушень щодо визнання Голодомору. І можна говорити, що це відбулося як на державному, так і на міжнародному рівнях. Голодомор 1932-1933 рр. український парламент визнав як акт геноциду проти українського народу, а 16 держав її у цьому підтримали.

Варто зазначити, що в українців потрохи виробляється розуміння та свідомість всієї актуальності та проблематики Голодомору. Свідченням цього є те, що з року в рік, в останню суботу листопада, все більше і більше наших співвітчизників беруть участь у вшануванні жертв цієї страшної трагедії.

Цього року Рава-Руська також долучилася до вшанування жертв Голодомору. Ініціатором поминальної панахиди виступив місцевий осередок ВО «Свобода», який взяв на себе обов’язки і організував цей, без сумніву, важливий в історичному і культурному сенсі захід.

28 листопада близько сотні равчан запалили свічки і взяли участь у панахиді, яка відбулася на території каплички в центрі міста. Основна частина були, звісно, школярі з вчителями, до яких долучилися люди молодшого, середнього та старшого поколінь.

Першим слово взяв голова міського осередку ВО «Свобода» Микола Зінько, який звернувся до равчан із вступним словом та відзначив, наскільки жахливою виявилася ця трагедія. Після нього вірш, присвячений Голодомору, зачитала учениця середньої школи №1.

Окрім представника від місцевої  УПЦ МП, на панахиді були присутні священики від інших церковних конфесій: УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП. Панахиду відслужив отець Михайло Гнідець (УГКЦ).

По закінченні панахиди було покладено вінки до пам’ятника жертв політичних репресій. Декілька слів з нагоди вшанування пам'яті жертв Голодомору сказали равчани пан Кулієвич та депутат районної ради Василь Долішній.

Прикро, але у такий жалобний день, як вшанування жертв Голодомору, не обійшлося без політичних агітацій, які хоча і не носили відвертого характеру, але не сприйнялися громадою. Представники політичних сил, незважаючи на передвиборчу кампанію,  мали б розуміти, що їхні політичні гасла недоречні під час таких заходів і авторитету їхньому кандидату не надають. Політика політикою, але пам'ять померлих краще залишити осторонь неї.

Насамкінець ми, редакція «Прикордоння», хочемо від усього серця подякувати тим, хто взяв участь у панахиді, її організаторам та всім небайдужим до історії рідного народу громадян, які підтримують подібні заходи. Пам’ятаймо, наша історія – це наша історія, і якою б трагічною вона не була, ми не маємо права про не її забувати.

Андрій Бучко