Головна » Статті » Інше

у ніч "на Андрія"

День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного мора та околицях Києва.

Теперішнє підростаюче покоління, на жаль, не знає всіх особливостей цього свята. Тому я звернулась з проханням розказати про цей празник до старшого покоління – своєї бабусі і дідуся.

З давніх-давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може не зовсім щиро, та все ж десь там, в глибині душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю – дізнатися, чи вийде вона заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.

Ще з вечора, як тільки дівчата зійдуться до хати ворожити, першим ділом вони печуть балабушки – невеличкі круглі тістечка з білого борошна. Воду на ці тістечка дівчата носять із криничі… в роті. Носять так, щоб хлопці не бачили, бо як побачать – біда! «Ми, бувало, - розповідає дідусь Степан, - як побачимо, що дівчата по воду пішли, - за ними і ну їх смішити». Тому домовлялися часто, що хлопці йдуть до шинкаря по горілку, а дівчата, набравши в рот води, йдуть до хати місити тісто на балабушки. Коли вже балабушки спечуться і вистигнуть, кожна з дівчат позначає своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Потім вони розкладають їх рядочком на долівці. Як усе це зробленого, до хати впускають пса, що перед тим цілісінький день був узачині і не дістав ніякої поживи. Голодний пес «вирішує долю». Він хапає балабушки одну за одною, боячись утратити смачну вечерю, а дівчата з притишеним диханням слідкують за кожним найменшим рухом пса. Ще б пак: чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина перша і вийде заміж, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках. Інколи пес візьме балабушку і несе її у темний кут – так і длі занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине.

Бігають ще дівчата попід вікна слухати.

«Оце підбіжить під вікно до тієї хати, де багато дітей, стане і слухає. – Розповідає бабуся. – А в хаті саме розбешкетувалися діти. Мати свариться на них: - Сядь, Івасю! Дівчина сердито відбігає від вікна, бо почути «сядь» значить, що вона сидітиме ще «в дівках» цілий рік. Під вікном другої хати інша дівчина почула, як господиня до свого чоловіка або сина сказала: - Іди, Грицю, корові дай сіна! - Це добрий знак, бо сказане «іди» віщує весілля»

Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху. Щоб це вгадати, вона посипає на долівку трохи пшениці, наливає в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним: якщо півень нап’ється води – чоловік буде п’яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в люстерко – паничем і ледарем.

Цікаво ще як буде зватися чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка як той зветься. Почувши питання, перехожий дає відповідь, наприклад, «Михайло». Це значить, що майбутній чоловік теж буде зватися Михайлом.

В ніч на Андрія хлопці мають найбільше права – єдина ніч у році, коли парбукам за бешкети люди вибачають.

«Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини (не пускає на цілу ніч гуляти), то такого батька треба «провчити». От і вранці то віз на хаті, там ворота на річці плавають бачить». - Із захватом розказує дідусь.

Отак згадував мій дідусь «Андрія. Згадував та казав: «Ех, минулося! Тепер пішов дрібний народ: ні співати, ні гуляти… Ба, навіть горілки випити – і того добре не вміють…»

Ірина Серафин,

студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

 

Категорія: Інше | Додав: Admin (19.01.2010)
Переглядів: 521 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]