Рава-Руська. Сайт міста

У Раві запустили дві сучасних котельні на альтернативному паливі

Admin — Fri, 12 Dec 2014 20:59:21 GMT

В Рава Руській запуситили котельню на біопаливі. Звичайною тирсою тут вже опалюють кілька корпусів місцевого ліцею.

«Сировина поступає місцева, якої є достатньо. На даний момент передостатньо. Навіть цей рік ми не можемо переробити маленької тої трьох кілометровохї зони тих лісів», – розповів заступник начальника ТОВ «Рава-Руська теплостанція» Олександр Окалінський.

А це фото старої котельні, яка працювала на вугіллі. Роками у приміщенні ліцею де навчається близько тисячі вихованців стовпчик термометра не піднімався вище 10 градусів. Нині ж жартують педагоги, спека. Приватний інвестор вклав у цей проект понад два з половиною мільйони гривень. За 5-7 років сподіваються вийти на нуль.

«Місто реально не газифіковано, альтернативи немає. Нас знайшов мер міста», – каже головний інвестор Максим Козицький.

Мер міста має наполеонівські плани щодо використання твердого палива. Каже, вугілля то вчорашній день і з політичних, і з технологічних причин. Тож потужності цієї котельні розвиватимуть.

«Навіть цих котлів, які є сьогодні достатньо, щоб опалювати інші об’єкти. Але є можливість доставити і інші котли, які зможуть опалювати пів Рава Рукської. Плюс це є житловий комплекс і наші приватні житлові будинки також», – каже міський голова Рави-Руської Ірина Верещук.

Тим паче, що такі екопроекти нарешті підтримує держава.

«Зараз є розуміння і в Кабінеті Міністрів. Бо чого до сьогоднішного дня не розвивалися такі проекти. Була проблема з тарифами по газу відшкодовувалися тим, хто виробляв теплову енергію, а хто виробляв на альтернативному не відшкодовували», – розповів голова постійної комісії ЛОР з питань палива та енергетики Тарас Федак.

А це ще один енергоощадний проект, який вдалося реалізувати у Рава-Руській спільно з Євросоюзом. Відтепер і місцевий дитячий садочок позбувся вугільної голки. Теплові помпи економлять до 80% коштів на опаленні та водопостачанні. Прикордонне містечко у якому проживає близько 10 тисяч населення до сьогодні єдине в області не газифіковане.

ZAXID.net

У РАВІ-РУСЬКІЙ СТАЛАСЯ АВАРІЯ. ДВОЄ ЗАГИБЛИХ

Admin — Fri, 05 Dec 2014 08:13:13 GMT

Сьогодні, 5 грудня, близько шостої години ранку, на дорозі Львів-Рава-Руська сталася аварія за участю двох автомобілів. В результаті ДТП семеро осіб отримали травми, двоє загинули на місці пригоди. Повідомила прес-служба Рава-Руської міської ради.

Так, аварія сталася при виїзді з Рави-Руської в сторону Державного кордону. Зіштовхнулися автомобілі марки «Опель» та «Фіат». У першому пасажирами були мешканці Закарпаття, які поверталися із заробітків у Калінінградській області Росії. У другому – мешканці Жовкви.

«До нас поступило семеро осіб, які постраждали у ДТП. Стан трьох з них – середньої важкості», - повідомив головний лікар Рава-Руської районної лікарні Ігор Музика.

На місці події перебувають працівники ДПС.

АВТОМОБІЛЬ МІСЬКОГО ГОЛОВИ РАВИ-РУСЬКОЇ ПОГРАБУВАЛИ

Admin — Wed, 03 Dec 2014 09:01:30 GMT

Невідомі особи пограбували автомобіль міського голови Рави-Руської Ірини Верещук.

Інцидент трапився у вівторок, 2 грудня, близько 10 години ранку поблизу дошкільного навчального закладу №1 м. Рави-Руської, куди міський голова прибула у службових справах.

Про це повідомляє прес-служба Рава-Руської міської ради.

Двоє невідомих осіб, дочекавшись, поки мер відійде від автомобіля і зайде у приміщення дошкільної установи, підбігли до автомобіля, розбили переднє вікно біля пасажирського сидіння і викрали сумку Ірини Верещук. Після цього вони на автомобілі «Ауді» на польській реєстрації втекли з місця пригоди.

- Мене не було буквально кілька хвилин, - розповіла Ірина Верещук. – Коли я поверталася до свого автомобіля, равчани, які були поруч, повідомили що трапилося.

Свідками пограбування автомобіля міського голови Рави-Руської були равчани, які в цей час перебували поруч. Вони і повідомили меру Рави-Руської марку та номерні знаки автомобіля.

За словами Ірини Верещук, у сумочці, яку викрали злодії, були її особисті документи та гаманець.

Міський голова одразу після пограбування звернулася до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Ірина Верещук не вважає, що пограбування було сплановане саме проти неї.

- Свідки, які все це бачили, повідомили, що ті молодики, які здійснили пограбування мого автомобіля, перебували біля будівлі дитячого садка ще до мого приїзду, - зазначила міський голова. – Мій же приїзд туди був спонтанним, ніхто заздалегідь про нього не знав.

Ірина Верещук переконана, що вона стала випадковою жертвою грабежу. Водночас вона зазначає, що подібні ситуації є неприпустимими у прикордонному містечку.

- В останні місяці випадки грабежів у Раві-Руській почастішали. Крадуть як з машин, так і з магазинів і з помешкань людей. Це є систематично і свідчить про діяльність окремих банд злодіїв, яких так і не знайшли, - зауважила Ірина Верещук.

За словами міського голови, люди у Раві-Руській почуваються беззахисними у подібних ситуаціях.

- Рава-Руська міська рада уже багато років звертається до правоохоронців та вищих органів влади з проханням про відкриття у місті відділення міліції. Однак нам відмовляють, незважаючи що тут – прикордоння зона, - розповіла Ірина Верещук. – Якщо такі грабежі відбуваються зранку, серед білого дня, біля дитячих установ, на очах у десятків людей, то це говорить про те, що зловмисники почуваються безкарними, а люди – у небезпеці. Так продовжуватися не може!

Ірина Верещук додала, що доклала і докладатиме всіх зусиль, аби злодіїв знайшли, а у Раві-Руській таки було відкрито відділення міліції.

У лісгоспі таки новий керівник - газета "Прикордоння" №13 (57)

Admin — Mon, 24 Nov 2014 19:22:52 GMT

Рава-Руський лісгосп таки отримав нового директора. І, попри вимоги працівників підприємства, це не Андрій Савченко, який 25 років займав посаду його керівника.

Нагадаємо, незрозуміла ситуація довкола директора ДП «Рава-Руське лісове господарство» виникла ще у серпні, коли стало відомо, що з багаторічним керівником підприємства Андрієм Савченком відмовляються продовжувати контракт. Трудовий колектив неодноразово звертався до голови райдержадміністрації, управління лісових ресурсів та Агенції лісових ресурсів з проханням залишити Андрія Аркадійовича на чолі підприємства. Доходило навіть до того, що спочатку вони перекрити дорогу Львів-Рава-Руська, а згодом – у райдержадміністрації вимагали від його голови Богдана Юрдиги погодити кандидатуру Савченка. Але перший під різними приводами відмовлявся це робити.

Тоді представники трудового колективу поїхали до керівництва Агенції лісових ресурсів аби добитися продовження перебування на посаді директора Андрія Савченка. Зрештою, в середині жовтня лісівники провели «вибори» керівника лісгоспу, на яких, шляхом таємного голосування, знову обрали Андрія Савченка на керівну посаду.

Однак, незважаючи на таке бажання трудового колективу, Рава-Руський лісгосп таки отримав нового керівника. Проте і тут не обійшлося без чергового скандалу.

4 жовтня до Рава-Руського лісгоспу прибула делегація у складі голови Жовківської РДА Богдана Юрдиги, представника Управління лісових ресурсів, депутата Жовківської районної ради від ВО «Свободи» Михайла Дмитріва, який намагався позиціонувати себе, в першу чергу, як сотник самооборони Жовківського району, а не як районний депутат. Керівник району та представник Управління лісових ресурсів повинні були представити новопризначеного директора ДП «Рава-Руське лісове господарство» - 32-річного Антона Косовського. Однак працівники підприємства, намагаючись відстояти свою думку щодо призначення Андрія Савченка, не пропускали на територію підприємства нового керівника і Ко, закривши в’їзні ворота та хвіртку на ключ і вишикувавшись за ними.

Близько двох годин умовлянь з боку Богдана Юрдиги, самого Антона Косовського, Михайла Дмитріва, допустити директора на його нове робоче місце, лісівників не переконали. Розмова взагалі нагадувала ситуацію, коли влада або не чула, або не хотіла чути того, що їй говорили люди, вперто нав’язуючи останнім свою думку.

Не допомогли навіть згадки про Майдан, народну самооборону, учасників АТО, люстрацію, які, як аргумент, аби допустити нового директора на територію підприємства, застосовували представники влади. Хоча такі аргументи виглядали, здавалося, не як спробою переконати, а скоріше як залякати людей. А на підтвердження цього, через певний час до в’їзної брами лісгоспу приїхали й правоохоронці.

Зрештою, на територію лісгоспу його працівники нового директора все ж допустили. Щоправда без Юрдиги та Дмитріва.

У актовому залі Рава-Руського лісгоспу Антон Косовський близько півгодини намагався переконати працівників підприємства, яке наразі очолював лише на папері, у тому, аби вони дали йому шанс себе показати і допустили до робочого місця. Однак люди вперто стояли на своєму – хочемо Савченка. Щоправда, останні запропонували Косовському спробувати себе заступником при директорові Андрієві Савченку, зарекомендувати себе і тоді, можливо, через рік працівники й підтримають першого.

А вже через три дні, 7 листопада, близько десятої години ранку до Рава-Руського лісгоспу прибуло близько 30 представників так званої «народної самооборони», серед яких був і голова рава-руських «свободівців» Микола Зінько. Коли така сила не налякала лісівників, «самооборонівці», як розповіли очевидці, зняли в’їзні ворота на територію лісгоспу і заблокували вхід у його адмінбудівлю. А вже через деякий час, коли дивом не дійшло до бійки між працівниками лісгоспу і «самооборонівцями», останні дриллю відчинили двері, після чого Антон Косовський разом з юристом зайшли до кабінету директора. Відзначимо, лісівники на цей раз не чинили спротиву «самооборонівцям».

Ось так Рава-Руський лісгосп познайомився з новим директором. До слова, як нам стало відомо, у перші дні разом з новим директором на території підприємства з’явилися й двоє людей у формі – охоронці. Чи є вони особистими Антона Косовського, чи увійшли до штату лісгоспу, нам поки що невідомо.

Натомість новий директор у перші дні своєї роботи спокійно працює разом з колективом, а колектив – разом з ним. Що цікаво, як нам стало відомо, його заступником призначено… Андрія Савченка (!). Однак останній, за нашою інформацією, наразі ще перебуває на лікарняному і на території підприємства не з’являється.

Таким чином, баталії довкола посади директора Рава-Руського лісгоспу, очевидно, закінчилися. Хоча, не виключено, з появою нового уряду в країні на лісову галузь, як і всі інші, може чекати чергова зміна керівників. Як буде – покаже час. Новий же директор Рава-Руського лісгоспу, аби отримати довіру у працівників підприємства і показати, що є нічим не гіршим, аніж його попередник, за словами фахівців у лісовому господарстві, повинен працювати на показники. Будуть вони – буде і зарплата, будуть задоволені і його підлеглі. І не виключено, що Антон Косовський, як Андрій Савченко, у свій час зможе сподіватися на таку ж підтримку трудового колективу.

Андрій Бучко,

газета "Прикордоння" №13 (57) від 18 листопада 2014 року

Тарифи на сміття та воду зросли на 20-50%

Admin — Mon, 24 Nov 2014 19:20:29 GMT

У Раві-Руській – суперечки довкола підняття тарифів. Мова йде про оплату за водопостачання, водовідведення та вивіз і утилізацію сміття.

Востаннє для споживачів тарифи на послуги, пов’язані з вивозом та утилізацією сміття, у місті піднімалися у серпні 2007 року, а з водопостачання та водовідведення – у вересні 2008 року.

- За останні 7 років в Україні суттєво піднялися тарифи на електроенергію, паливо. Крім того, майже вдвічі зросла мінімальна заробітна плата. Однак за весь цей час тарифи, пов’язані зі сміттям та водою, в Раві-Руській жодного разу не переглядали, - розповіли у КП «Рава-Руське будинкоуправління №2». – Усе це і не тільки робить роботу комунального підприємства з надання послуг на вивіз і утилізацію твердих побутових відходів, а також водопостачання та водовідведення вкрай збитковим.

Питання щодо перегляду тарифів у комунальному підприємстві почали розглядати ще у серпні. Комунальники зайнялися обґрунтуванням їх підвищення і наприкінці вересня його було винесено на обговорення громадськості й опубліковано у пресі (див. «Прикордоння» №11 (55) від 26.09.2014).

Так, пропонувалося, що тарифи на водопостачання та водовідведення для населення зростуть з 3 та 4,32 грн. до 6,19 та 6,72 грн. відповідно, а для бюджетних організацій – з 7 та 7,88 грн. до 13,79 та 14,95 грн. відповідно.

Тарифи на вивезення і утилізацію твердих побутових відходів, які складали 20,73 грн. з бюджетних організацій, мали б зрости до 44,51 грн.

Нові тарифи, які погодили на засіданні виконавчого комітету у серпні, після місячного обговорення повинні були бути затвердженими на засіданні у жовтні. Але через позицію мешканців окремих вулиць, зокрема тих, які проживають у колишньому військовому містечку, цього не відбулося.

Так, на останньому засіданні виконкому, мешканці ДОСів, яких підтримали окремі члени виконавчого комітету та депутати міської ради, збільшення тарифів одразу вдвічі назвали надто суттєвим і такими, що будуть їм не по кишені. Тому вони пропонували якщо і збільшувати їх, то не набагато.

Інші члени виконавчого комітету підтримували збільшення тарифів вдвічі, оскільки комунальне підприємство в іншому випадку не зможе повноцінно функціонувати і продовжувати забезпечувати споживачів згаданими послугами.

Також члени виконкому зауважили, що тарифи необхідно було піднімати поступово протягом останніх семи років, аби їх збільшення одразу не було відчутним.

Зрештою, члени виконавчого комітету Рава-Руської міської ради створили відповідну комісію і відправили нові тарифи на доопрацювання, які повинні бути затверджені на найближчому його засіданні.

А вже 19 листопада виконавчий комітет Рава-Руської міської ради затвердив підвищення тарифів на водопостачання, водовідведення, вивезення та утилізацію твердих побутових відходів.

Так, відповідно до рішення виконкому, тарифи на водопостачання та водовідення для населення зростуть на 20% і 50% і складатимуть 4,5 грн. і 5,52 грн. за куб м. відповідно, а за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів - на 23% - до 6,14 грн. на особу.

Для бюджетних та приватних організацій, тарифи на водопостачання та водовідведення зросли на 33%, а за вивезення та утилізацію ТВП - на 23% Так, для перших - до 10,5 та 11,82 грн. за куб. м, а на вивезення та утилізацію ТВП - на 23% - до 35,56 грн. за куб м., а для других - до 16,68 грн. за куб. м за водовостачання, до 15,39 грн. - за водовідведення і до 35,56 грн. за куб. м - за вивезення та утилізацію ТВП.

Таким чином, нові тарифи почнуть діяти з 1 грудня.

Василь Волокуша,

газета "Прикордоння" №13 (57) від 18 листопада 2014 року,

прес-служба Рава-Руської міської ради

«Завдання батьків – розпізнати талант дитини, не зламати її характеру та розвинути здібності, дані їй природою» - газета "Прикордоння"

Admin — Mon, 10 Nov 2014 10:53:34 GMT

Її життєве кредо – «Не суди і не будеш судженим». У житті її супроводжує цифра «3», яка стала для неї своєрідним символом родини: вона три роки виховувалась у сім’ї тітки, в якої було троє своїх дітей, згодом вона народила та виховала трьох дітей, які подарували їй трьох онуків.

Вона закохана в життя та людей. Кожен свій день проживає як востаннє. У віці 12 років вона втратила найріднішу для себе людину, матусю, але не зламалась. У 41 рік вона не опустила руки, коли прийняла на себе керівництво пошкодженою пожежею школою, а через два роки – не впала у відчай, коли їй встановили страшний діагноз.

Іванна Данкевич – директор навчально-виховного комплексу «Рава-Руська школа-гімназія» є героїнею сьогоднішньої рубрики «Сусідонька».

- Пані Іванно, яким було Ваше дитинство?

- Я народилась у місті Золочеві, що на Львівщині. Моя мати працювала продавцем у місцевому гастрономі, а батько був головним механіком у сільгосптехніці. Це був безтурботний час.

У віці шести років разом з батьками я покинула наше місто і поринула у світ Далекого Сходу.

- Яким був для Вас цей новий світ?

- На Далекому Сході зовсім інша природа – навколо сопки, які набирають кольору лише навесні: одна, завдяки рясноквітучим піонам, стає рожевою, інша – синьою, від цвіту ірисів. Болотяні місця вкриває яскраво-жовтий килим квітучих «купальниць».

- Які люди вас оточували?

- Національний склад мешканців нашого селища був таким самим різнобарвним, як сопки. Разом зі мною навчались в одному класі китайці, корейці, евенки, молдавани, українці, росіяни. Усі ми дружили між собою. Мови про національні міжусобиці ніколи не йшло.

- А чим відрізнялись від інших національностей українці?

- Кожна громада проживала в окремому районі, який відрізнявся один від одного. Усі мали свої традиції та символи. Український район був засаджений вишнями, ці дерева росли у кожному дворі. А ще лише в нашому районі були побілені хати.

- За яких обставин ви повернулися в Україну?

- У нашу домівку прийшла біда. Коли мені виповнилось 12 років, померла моя мати.

В один день світ навколо мене став сірим. Родина з України наполягла на нашому поверненні. З того часу жодного разу не була на Далекому Сході.

Моя рідна тітка, яка на той час вже мала троє своїх дорослих синів, забрала мене до себе. В її родині я прожила три роки, доки не пішла навчатись в училище.

- Чим запам’ятались роки, які ви провели в сім’ї тітки?

- Я потрапила в рідну родину, тому дискомфорту не відчувала. Хлопці, сини тітки, приїжджаючи додому на вихідні, радо залучали мене до їх спільного захоплення музикою. Вони влаштовували суботні вечори на кухні. Нашими незмінними слухачами були, зазвичай, вуйко і тітка.

- Який музичний інструмент вам довіряли двоюрідні брати?

- Юрій грав на баяні, Володимир – на контрабасі, Ігор – на скрипці, а я – на ударних інструментах, які складались зі столу та паличок (Сміється. – Авт.). Відчуття ритму в мене було, тому брати ставились до моїх імпровізацій терпляче.

- Чи підтримуєте контакти з вашими двоюрідними братами?

- Звичайно, вони ж моя родина! Зараз кожен із них займає визначне місце серед талановитих людей нашої Батьківщини: Юрій - художній керівник Заслуженої Національної капели бандуристів України ім. Григорія Майбороди, Володимир – художній керівник Академічної чоловічої хорової капели ім. Ревуцького. Ігор пов’язав свій творчий шлях з ансамблем «Ватра», виступав разом з Оксаною та Ігорем Білозірами, і продовжує гастролювати.

- п. Іванно, з чого розпочалася Ваша педагогічна діяльність?

- Ще навчаючись у школі, зрозуміла, що хочу працювати з дітьми, тому без вагань після закінчення восьмого класу подала документи у Бродівське педагогічне училище, після закінчення якого, за направленням, поїхала працювати у восьмирічну школу продовженого дня смт. Борової Київської області. Працювати доводилось з восьмої ранку і до восьмої вечора, на квартиру навідувалась лише щоб помитися, переодягнутися та поспати. З теплом згадую ті часи, адже саме там відбулося моє становлення як вчителя.

- Як ви познайомились зі своїм майбутнім чоловіком?

- Я переконана, що кожен має свою половинку, яка чекає слушного часу, щоб з’єднатися з Вами в єдине ціле на усе життя. Тому, коли під час вечірки у Бродівському училищі зустрілась поглядом із молодим красенем Ярославом, одразу зрозуміла, що саме він і є моя друга половинка.

Потім були роки розлуки: Ярослав пішов служити в армію, а я поїхала працювати за направленням.

- Скільки років Ви разом?

- У цьому році ми відзначаємо 30-річчя подружнього життя. За цей час жодного разу не пошкодувала, що доля подарувала мені зустріч саме з Ярославом. Разом ми виховали трьох дітей, разом радіємо трьом внукам. Ми не сваримось, усі життєві питання вирішуємо дуже просто: сідаємо, обговорюємо і приймаємо одне на двох рішення. Мій чоловік – розумна, відповідальна та щира людина. Наші почуття з роками лише міцнішають. Він – мій надійний тил. Разом ми і в радості, і в горі.

- Розкажіть про дітей…

- Донька Світлана – найстарша, їй 29 років, працює так, як і її чоловік, менеджером на АЗС, виховує двох дітей. Її старший син уже пішов у перший клас.

Сину Олегу – 24 роки. Він займається бізнесом. Одружений, доньці вже два роки.

Молодшій доньці Богданні – 18 років. Вона закінчує Рава-Руський ліцей, буде бухгалтером.

- Як діти обирали майбутню професію?

- У нашій сім’ї культивується принцип колегіального обрання рішень. Та коли постало питання обрання майбутньої професії, ми з чоловіком вирішили, що наші діти зроблять свій вибір самостійно, адже на той період вони були самостійними,поміркованими, відповідальними, працьовитими.

- п. Іванно, поділіться своїм досвідом виховання дітей.

- Частенько батьки губляться, коли постає питання розкриття здібностей їхніх дітей. Важливо вірити у них, адже кожен з них має талант. Завдання батьків – розпізнати талант дитини, не зламати її характеру, максимально розвинути здібності, які дані дитині природою.

Одного разу я поставила на столі вазу з однією трояндою і попросила своїх дітей змалювати, що вони бачать перед собою. Їх відповіді говорили самі за себе. Світлана, яка завжди була дуже організованою та полюбляла точні науки, описала троянду у вазі так: «Я бачу одну квітку, яка стоїть у скляній вазі, на ній три яскравих пелюстки всередині і п’ять великих ззовні».

Олег, дуже сентиментальний, вразливий та спостережливий написав: «Я бачу троянду, на листочках якої жевріють крапельки роси, видно, що її зрізали сьогодні вранці».

Богданна, як людина з художнім поглядом, стала описувати кольори, промені сонця та півтінь, яку створювала квітка на скатертині…

- Що для Вас найважливіше у житті?

- Діти! Заради них ми живемо. Це ниточка, яка тримає нас на цьому світі!

- Що б ви не змогли пробачити близьким людям?

- Зраду! А ще я на терплю лицемірство. Сама намагаюсь говорити відверто, якщо людина не по мені, відсторонююсь.

- п. Іванно, про таких як Ви говорять: «Ця людина перемогла рак». Що б Ви порадили людям, яким ставлять такий самий діагноз, як Вам?

- По-перше, хочу сказати, що рак – це не вирок, це – хвороба, яку можливо здолати!

Коли сама почула свій діагноз, мало не втратила свідомості. Йшла вулицею, сльози текли самі по собі, а мозок просвердлювало – «Завтра нічого вже не стане». Але рідні допомогли мені не втратити віру. Саме за допомогою їх я здолала цей складний етап у своєму житті, не скиглячи. І ми перемогли – хвороба відійшла і я продовжую жити.

- Яка різниця між життям до і після хвороби?

- Я скажу про після, тому що саме після одужання, пройшовши через операційний стіл та період реабілітації, я почала радіти кожному дню, матеріальне відійшло на другий план. Я полюбила мандрівки. Зараз, як ніколи, радію кожному дню та порі року. Не розпорошуюсь на пусті знайомства та балаканину. Просто роблю свою справу і насолоджуюсь життям.

Зараз я ніколи не відкладаю на завтра те, що можна зробити сьогодні, адже добре знаю, що завтра може і не настати.

- Чи можна уникнути цього страшного захворювання?

- Я не науковець, щоб розповісти про недугу в деталях, але впевнена, що зарадити собі можна. Рак на початкових стадіях, а саме тоді є шанс одужати на 100%, ніяк про себе не заявляє, він підступно підлаштовується до нашого організму, адже болі ми не відчуваємо. Тому я раджу усім раз на рік обов’язково проходити повноцінне обстеження.

Першим зауважив зміни в моєму організмі під час огляду Сергій Олександрович Штогрин (лікар залізничної амбулаторії у Раві-Руській – Авт.). І я впевнена – це врятувало мені життя.

- Що для Вас особисто означає слова «щастя», «сім’я»?

- Щастя - це коли спокій на душі, вдома, на вулиці, у країні. А сім’я - це усе!!!

Олена Криниця,

газета "Прикордоння" №12 (56)

Равчанин отримав поранення, захищаючи донецький аеропорт - газета "Прикордоння"

Admin — Mon, 10 Nov 2014 10:48:11 GMT

Серед равчан, мешканців нашого район - у, є чимало тих, хто бере участь у проведення АТО на Сході України. Один з них, сорокаоднорічний Богдан Підчеха, приватний підприємець з Рави-Руської, уродженець Нової Кам’янки, батько чотирьох дітей. Під час Євромайдану та Революції Гідності він неодноразово допомагав його учасникам, згодом – допомагав знаходити, купувати речі для українських військових, які першими взяли участь у АТО.

На початку липня Богдан Підчеха пішов воювати добровольцем у складі Добровольчого Українського Корпусу (ДУК). 3 жовтня, під час оборони обстрілу Донецького аеропорту сепаратистами, він був поранений – на нього звалилася стіна. Внаслідок цього, у Богдана Підчехи зламана рука, пошкоджений таз. Наразі він не може ходити.

- Лікарі вже направили мені і руку, і таз, - розповів Богдан Підчеха. – Як тільки стану на ноги, пройду реабілітацію, знову вирушу на фронт. Але це буде близько Нового року.

- Чому будете повертатися і знову воювати? – запитую у пана Богдана.

- А що, сидіти вдома? Тут варіантів немає. Краще б чоловіки встали з диванів і пішли воювати замість молодих хлопців, яким ще жити і у яких все життя попереду, - зауважує Богдан Підчеха. – Якщо вони думають, що будуть сидіти вдома і тішать себе думкою, що підуть воювати, коли війна прийде до їхнього дому, то це не так. Ми мусимо зрозуміти, що якщо не зупинимо ворога там, то вони прийдуть до нас.

- Ви біля Донецька воювали понад три місяці. Що вас найбільше вразило?

- Там дуже страшно. Найперше страшно від думки, що люди живуть, працюють, до чогось доробляються, щось наживають, а в один момент влучає два снаряди і все, що вони будували, все, для чого вони старалися, перетворюється на купу сміття.

- А яке ставлення людей до цієї ситуації?

- Нормальних людей там взагалі майже не залишилось. Всі, хто могли, вже втекли звідти. Є чимало місцевих, які воюють у добровольчих батальйонах. Інші – заховалися і чекають чим все завершиться.

Наостанок запитую, чим пану Богданові можна допомогти для його одужання.

- Не уявляю, яка мені допомога потрібна, - скромно відповідає Богдан Підчеха. – У вівторок планую повернутися додому, тоді й побачимо.

Захар Негода,

газета "Прикордоння" №12 (56)

Що зробила Ірина Верещук на посаді міського голови

Admin — Sat, 25 Oct 2014 11:36:44 GMT

Ірина Верещук, без сумніву, є найвідомішим міським головою в історії Рави-Руської. По-перше, вона – наймолодший міський голова-жінка в Україні, по-друге, за досить короткий час встигла стати одним із найпопулярніших політиків на Львівщині, по-третє, перший мер Рави-Руської, яка не тільки балотується, а й має реальні шанси стати народним депутатом України.

Невідомо, чи вибори 26 жовтня принесуть Ірині Верещук депутатський мандат. Однак в контексті їх наближення варто проаналізувати, що вона зробила на посаді міського голови Рави-Руської, чи була її робота достойною, аби довірити їй свій голос.

За нашими підрахунками, протягом майже чотирьох років перебування Ірини Верещук на посаді міського голови, у Раві-Руській було підготовлено та реалізовано понад 70 різноманітних проектів. Це як і проведення невеликих культурних заходів на кшталт урочистостей з нагоди державних свят та пам’ятних дат, так і втілення у життя великих проектів на зразок підписаних міжнародних угод та залучення інвестицій.

Мабуть, найбільшими досягненнями Ірини Верещук на посаді міського голови можна вважати енергоощадні проекти, які були реалізовані у двох з трьох дошкільних навчальних закладах Рави-Руської. Це повна заміна вікон та дверей на сучасні металопластикові склопакети у дитсадку №1 та заміна системи теплопостачання із встановлення сучасного теплового насоса у дитсадку №3. Складність цих проектів полягала не лише у виконанні робіт, а й у тому, аби підготувати пропозиції по проектах, які б були відібрані європейськими комісіями, а також пошук коштів на співфінансування для їх реалізації. Усе це з невеликими труднощами вдалося реалізувати і тепер виховання дітей у дитсадках міста відбувається у теплих та комфортних умовах.

Ще одним великим проектом є пошук інвестора для капітального ремонту котельні Рава-Руського професійного ліцею. Багатомільйонні вкладення у електрокотельню, які були зроблені попереднім міський головою, не дали свого результату і впродовж майже 20 років учні ліцею змушені були навчатися у холодних приміщеннях. Ірині Верещук же вдалося не лише «запустити» котельню, а й не витратити на це жодної бюджетної копійки, залучивши при цьому інвесторів. Тепер же котельня матиме потужності та змогу обігрівати не лише Рава-Руський професійний ліцей, а й школу-гімназію, школу №2 та багатоквартирні житлові будинки, які розташовані поруч.

Свого часу, балотуючись на посаду міського голови, Ірина Верещук казала, що не піде з посади, доки не відремонтує Народного дому. На це меру знадобилося чотири роки, але вона слова дотримала: у Народному домі замінено котел та систему опалення, а також на завершальному етапі перебуває його внутрішня реконструкція. Вже найближчим часом, можливо, навіть на виборах 26 жовтня, равчани матимуть можливість побачити все на власні очі.

За час управління містом Іриною Верещук у низці багатоквартирних житлових будинках було зроблено капітальний ремонт дахів. Зокрема, по вул. Лещуків, Ярослава Мудрого, 12, Залізної Дивізії, 4, 10, 11, 12, Івана Франка, 18. Крім того, відреставровано фасад приміщення Рава-Руської міської ради, будинків по вул. Львівській, 19, 30, 31 та 33, Вокзальній, 4, збудовано громадський туалет у центрі міста, реконструйовано міський стадіон «Локомотив», замінено освітлення по вул. Грушевського, встановлено освтілення на центральній алеї міста по вул. Ярослава Мудрого, встановлено дитячий майданчик, облаштовано міні-футбольне поле зі штучним покриттям та вуличні тренажери на стадіоні школи №1, реконструйовано центральну алею на міському кладовищі. Усе це – при обмежених можливостях міського бюджету.

Двічі Раву-Руську визнавали найвпорядкованішим населеним пунктом Львівської області. Це дозволило місту за позабюджетні кошти закупити та встановити сміттєві баки на вулицях міста, міні-трактор для потреб комунальної служби. Крім того, для рава-руських комунальників було придбано новий сміттєзбиральний автомобіль.

Керівництво Іриною Верещук Рави-Руської принесло місто низку вигідних підписаних угод. Найвідоміша з них – про співпрацю з футбольним клубом «Карпати» (Львів). Результат підписаного документа – у Раві відкрито першу за межами Львова футбольну філію клубу для дітей, а юнацькі та молодіжні склади «Карпат» вже другий сезон грають свої домашні матчі у Раві-Руській на місцевому стадіоні.

До кінця року у Раві-Руській відкриється перший на території міста музей – історико-краєзнавчий. Ремонт приміщення, облаштування виставки там відбуваються за позабюджетні кошти.

Уже збудований, але тривають завершальні роботи над Меморіалом пам’яті на місці колишнього єврейського цвинтаря. Його відкриття заплановано на весну 2015 року.

Віддати належне варто Ірині Верещук і через, що вона разом з громадою міста неодноразово відстоювала інтереси Рави перед чиновниками вищих рівнів влади. Зокрема, активна позиція міського голови не дозволила закрити як окремі відділення, так і в цілому Рава-Руську районну лікарню. Ірина Верещук підтримувала інтереси трудових колективів низки установ та підприємств на території міста у їхньому прагненні до вибору власних керівників.

Найбільшим своїм недоліком на посаді мера, який визнає міський голова, є незадовільний стан доріг у місті. Особливо це стосується дороги по вул. 1-го Листопада. Попри те, що обслуговування цієї дороги належить до Яворівської ДЕД, вона є регіонального значення і жодного відношення до неї Рава-Руська міська рада немає, саме останню в особі Ірини Верещук звинувачують у тому, що вона не зробила нічого, аби дорога була дорогою, а не нагадувала напрямок. Ірина Верещук говорить, що за чотири роки написала близько 250 листів щодо ремонту дороги, але результату це ніякого не дало. Тому першочерговим своїм завдання у випадку обрання її народним депутатом, Ірина Верещук називає ремонт дороги Рава-Руська – Судова Вишня, яка і пролягає по вул. 1-го Листопада і веде до Потелича, Немирова та Яворова.

Багаж здобутків у Ірини Верещук на посаді міського голови доволі солідний. Особливо цінним він є, якщо врахувати, що в останні роки постійною була проблема із бюджетними коштами, частину яких вистачало здебільшого на заробітну плату працівникам бюджетних установ, а решта – блокувалась Держказначейством.

Однак чи достатньо цього буде равчанам, чи оцінять вони роботу міського голови, віддавши за неї свої голоси на виборах народних депутатів 26 жовтня, побачимо вже зовсім скоро.

Андрій Бучко,

газета "Прикордоння" №12 (56)

ПРАЦІВНИКИ РАВА-РУСЬКОГО ЛІСГОСПУ ЗНОВУ ОБРАЛИ ДИРЕКТОРОМ ПІДПРИЄМСТВА АНДРІЯ САВЧЕНКА

Admin — Sat, 25 Oct 2014 11:34:29 GMT

14 жовтня у ДП «Рава-Руське лісове господарство» відбулися вибори директора. Так, близько 150 працівників підприємства обирали нового керівника після того, як 3 жовтня закінчився термін дії контракту з попереднім директором Андрієм Савченком, який очолював підприємство 25 років.

На зборах трудового колективу було висунуто сімох кандидатів очолити Рава-Руський лісгосп. Серед них – і колишнього директора Андрія Савченка. Проте ще до голосування п’ятеро кандидатів «зняли» свої кандидатури і, таким чином, лісівники обирали з-поміж двох – вже згаданого Андрія Савченка та Володимира Левицького. Останній, в свою чергу, зазначив, що не зніматиме своєї кандидатури лише через те, аби була альтернатива і було дотримано демократичних принципів.

Андрій Савченко зазначив, що великого бажання знову ставати директором у нього немає, але він не міг не зважати на думку колективу, який його підтримував. Тому Андрій Савченко погодився знову спробувати стати директором.

Перед голосуванням обидва кандидати на посаду директора Рава-Руського лісгоспу коротко розповіли про свої програми.

- Основним завданням, яке потрібно вирішити, на мій погляд є рівномірне навантаження на лісництва, - розповів Володимир Левицький. – Зараз виходить, що лісництва, які мають великі об’єми рубок, потім вже мають і всі інші роботи: збір насіння, саджанців, підготовку ґрунту, посадку тощо. Інші лісництва в той же час практично не працюють.

Також Володимир Левицький зазначив про необхідність збору якісного насіння, який потім даватиме якісний посадковий матеріал, зменшення важкої фізичної праці у лісі, заготовлення якісної деревини та вигідної її реалізації.

Андрій Савченко у своєму виступі перед голосуванням зупинився на стратегічних, за його словами, питаннях, які новому керівнику доведеться вирішувати, зокрема, на необхідності підвищення середньої заробітної плати. Він відзначив кадровий потенціал працівників підприємства, подякував своєму заступникові, лісничому, головному інженерові та всьому трудовому колективу за роботу. До досягнень відніс відновлення роботи лісозаводу та автомобільної техніки.

- Найбільшою моїм недоліком є те, що я не підготував свого наступника, - зазначив Андрій Савченко.

Голосування відбувалося таємно. Участь у ньому взяли 142 його працівників. 96 з них проголосувало за Андрія Савченка, 45 - підтримали Володимира Левицького. Ще один бюлетень лічильна комісія визначала недійсним.

Однак вибори керівника підприємства є радше способом вираження думки колективу і були, очевидно, організовані з метою уникнення спекуляцій довкола підтримки Андрія Савченка на посаді директора, адже голосування відбувалося таємно. Проте чи продовжить роботу останній як керівник остаточно залежить від рішення голови Жовківської РДА, який повинен погодити кандидатуру Андрія Савченка, та керівника Державного агентства лісових ресурсів України.

Нагадаємо, у серпні працівники Рава-Руського лісгоспу разом з працівниками Рава-Руського шпалопросочувального заводу провели низку заходів з вимогою продовжити термін дії трудових угод керівникам обох підприємства. У випадку з лісгоспом, проблема із продовженням контракту полягала у тому, що голова Жовківської РДА через різні причини не погоджував кандидатури Андрія Савченка. Працівники підприємств разом з міським головою Рави-Руської Іриною Верещук перекривали дорогу Львів – Рава-Руська, їздили до голови райдержадміністрації та Агенства лісових ресурсів з вимогою погодити кандидатуру керівника.

Захар Негода,

газета "Прикордоння" №12 (56) від 21 жовтня 2014 року

Не хочу, щоб мені у Верховній Раді вказували коли піднімати руку – Ірина Верещук

Admin — Sat, 18 Oct 2014 20:16:24 GMT

Цю жінку сміливо можна назвати Рава-Руською Маргарет Тетчер. Вона неодноразово доводила, що вміє вигравати політичні поєдинки, і для цього їй зовсім не обов’язково вдаватися до навичок карате, якими володіє досконало. Ірина Верещук не боїться вступати в гострі дискусії зі своїми опонентами і, завдяки своєму військовому гарту, легко ставить їх на місце. У розмові з кореспондентом Львівського порталу Ірина Верещук розповіла для чого йде у велику політику, що там буде робити, і кого зі своїх конкурентів по 122-му округу вважає найсильнішим суперником.

Пані Ірино, Ви є одним з найвідоміших на львівщині міських голів. Розкажіть як жінці керувати містом?

Важко, особливо в нашій країні. Ти від народження і до смерті відповідаєш за людей і за все, що відбувається в місті. Тобто, погане кладовище - винний мер, погані дороги - винний мер, закривають пологовий будинок - знову винний мер. У всьому, щоб не сталось, завжди буде винний мер. В принципі, так і має бути, бо люди обирають собі міського голову, з якого потім вони і питають. Ніхто не буде їхати в Київ питатися, чому в Раві-Руській в якомусь під’їзді не вкручена жарівка. Але не все залежить від міських голів, є певний дисонанс між нашими «можу» і «хочу», Хочу я багато, але чи можу я це зробити?

Як Ви ставитесь до думки, що мер - це суто чоловіча професія?

Я не згодна з тими людьми, які так кажуть. Тут просто треба мати чоловічий характер. Але розумієте є міста, містечка, селища, села, де відразу видно, що там сільським чи міським головою є жінка. Тобто там і квіти, і вазони, і прибрано всюди Я не кажу, що в чоловіків це не так. У них це теж є, але тим не менш жінка сприймає світ навколишній, як свою родину і так я сприймаю своє місто. Тобто, коли хтось кине недопалок на вулиці, мені здається, що то мені вдома кинули, просто взяли і кинули. Я на такі речі дуже ображаюсь, бо вважаю, що дуже велика праця на це витрачається.

Не секрет, що у Вас в Раві-Руській напружені стосунки із місцевою партією «Свобода». Розкажіть з чого розпочався конфлікт?

Ну, по-перше, місцева партія «Свобода» мала свого кандидата на посаду мера Рави-Руської. Він мені програв, і навіть був не другим. Це була моя перемога, але, з іншого боку, в партії «Свобода» була більшість у депутатському корпусі. Вони контролювали земельну комісію, бюджетну і взагалі всі головні комісії, окрім етики. Я не була проти, бо не збиралася робити нічого поганого. І на початках, в принципі, було все нормально. Але з часом їхні бажання чи бачення розвитку міста, назвемо це так, почали не збігатися з моїми. Я маю юридичну освіту і, коли я підписую рішення, то розумію, що саме я буду нести відповідальність за це рішення. Це не колективна безвідповідальність депутатів, які хочуть голосують, а хочуть - ні. А вони вирішили, що навіть, якщо вони і не відповідають ні за що, керувати вони теж будуть. У нас почалися дискусії з приводу того, хто буде відповідати за неправомірні рішення. Депутати нести відповідальність відмовлялись Коли я запропонувала «свободівцю» стати секретарем ради, він відмовився. І це було офіційно.

«Свобода» належить до найбільших критиків Вашої діяльності?

А вони фактично єдині. З іншими партіями у мене жодних проблем. І взагалі з іншими людьми теж. Тільки наша «Свобода»,чомусь вирішила всі біди в Раві-Руській покласти на мене: от мене не буде і все буде добре.

Як відомо, Ви володієте чорним поясом з карате. Чи доводилося Вам застосовувати свої вміння на практиці під час роботи в мерії?

Я вважаю, що тут нема чим хизуватись, У мене була колись така не хороша ситуація. Коли я стала міським головою - молода, амбітна, енергії багато, - ми збудували перший дитячий майданчик в Раві-Руській. Ви розумієте, що таке перший? Це ж хочеться відразу все зламати, і вся молодь туди бігла і ламала-крутила. А я це сприймала, як особисту образу. Я ходила за цією молоддю - боролася, виганяла їх. В один прекрасний момент я прийшла на цей майданчик, а там сидять юнаки приблизно 20-річного віку. Приїхали на скутерах, пили пиво. Я не витримала, викликала працівників ДАІ, сама забрала той скутер в міську раду. На моє нещастя, це були діти митників. Вони найняли адвоката, заплатили хабар лікарю, який дав довідку, що я завдала одному із тих хлопців важких тілесних ушкоджень. Потім цей хлопчина в суді розповідав, як я ногами била його в голову і все таке… Суддя, звичайно, сміявся з цього. Саме тому я не хочу хвалитись своїми вміннями, бо мене відразу звинувачують, що я б’ю депутатів і людей (сміється – ред.). Насправді, я дуже миролюбна і прагну тільки миру. І чоловіка не б’ю, бо в нього свій пояс (сміється – ред.).

Ваш чоловік зараз в зоні АТО. Ви, як дружина, відмовляли його не їхати воювати?

Так, він воює з першого квітня, поїхав, як тільки була перша ротація. Він професійний військовий, закінчив Київський військовий інститут, служив в армії, у ВДВ, звичайно, спецпризначенець, професійно займається своєю справою. Я спілкуюсь з ним, і знаю наскільки такі, як він, мають бажання допомогти своїй державі, чесно і вірно служити. Мені, до речі, дуже шкода тих людей, які сьогодні чинять безчинства, бо ті, що воюють, повернуться і спитають…

Ні, не відмовляла, тому що я теж колишня військова. Ми відразу вирішили: якщо не ми, то хто? Я хотіла теж поїхати і воювати разом з ним, тому що краще бути поруч, ніж тут переживати вдома кожен день . О шостій ранку читати новини про те, що там коїться… А ще, як не бере слухавку телефону, то взагалі можна посивіти. Чоловік, коли їхав, сказав, що з нашої сім’ї піде він, - якщо, не дай Бог, із ним щось трапиться, то дитина мусить мати маму…

Ви себе доволі успішно реалізували, як мер міста. Вас називають одним з найвідоміших міських голів малих містечок на Львівщині. Чому вирішили покинути цю діяльність і балотуватися у народні депутати?

Я стала відомою, тому що постійно боролась за права громади. Чому, наприклад, ми не можемо за свої кошти зробити ті об’єкти, які нам потрібні? Я постійно боролась з губернаторами, які не давали грошей на дороги, я боролась з головами райдержадміністрацій. Я просто бачила, що ця влада працює на знищення, вона знищує все, що є живе. А їм допомагають місцеві божки. Маючи за плечима досвід в армії, маючи за плечима підтримку громади, а я постійно радилась з громадою, я відкрито говорила про несправедливість, яку бачила. Тому я і стала відомою - через свою непоступливість. Але не можуть бути люди щасливі в одному містечку, а вся Україна буде нещасною. Якщо ми нещасні, то всі. Відверто кажу, я витрачаю надто багато енергії, аби наше місто просто не скотилося в прірву. Латання дір на дорогах та в дахах – це не розвиток. Ніхто краще за міських голів не знає, як запрацювати міським органам самоуправління і місцевій громаді. Тому міським головам треба йти вгору і зробити так, щоб все це працювало.Звісно, якщо вони вмотивовані і патріотично налаштовані. І ця мотивація змушує мене йти до Верховно Ради, щоб допомогти не лише своєму містечку, але й усім міським та сільським громадам, усій Україні. Ось такою я бачу свою місію.

У Вас значна підтримка громади Жовківщини. Чи не боїтеся, що після походу у велику політику все може змінитися?

Боюсь. Бо це дуже великий ризик. Ви бачите, хто рветься до парламенту, і який у нього буде формат. Так, один в полі не воїн, і я це знаю. У Верховній Раді таких, як я,мабуть, буде не більше кількох десятків. Але краще ризикнути і втратити свій інтерес, ніж втратити Україну і потім картати себе за те, що не спробував щось змінити. Мені нікуди виїжджати, я не маю статків за кордоном, ба більше, я не вмію там жити. За кілька днів перебування там у мене виникає непоборне бажання їхати додому.

У нардепи Ви балотуєтесь як безпартійна самовисуванка. Якщо потрапите до парламенту, Вам, швидше за все, доведеться примкнути до якоїсь фракції. Хто це буде?

Я буду в проукраїнській більшості. Якщо Президентові потрібна буде моя кваліфікована допомога, я буду допомагати, але без підпорядкування. Я не хочу бути в його команді, щоб мені розказували, як піднімати руку. Я розумію, що без підтримки партії буде дуже важко, але я хочу довести всім людям, що є правда на світі і це можливо. Я хочу працювати на партнерських засадах, ми будемо про все домовлятися, бо всі мої сьогоднішні опоненти завтра стануть моєю совістю і контролем. І я хочу, щоб так було. Хай контролюють і дивляться, як я виконую свою програму, і вчаться (усміхається – ред.).

Якщо Ви станете нардепом, як будете допомагати рідному місту?

От в нас є траса Львів-Судова Вишня, яка веде через центр Рави-Руської, і до Яворова. Вона стоїть на балансі Яворівської ДЕД, яка підпорядковується Облавтодору. Фактично через центр Рави-Руської йде траса, яка мені не підпорядковується, а вона не те що жахлива, її просто нема. Оцю трасу я принципово зроблю. Вони у тому парламенті, дійсно переконаються, який в мене пояс, якщо вони не зроблять цієї дороги (сміється – ред.).

Ну, і, звичайно, проблема прикордонних територій. Як це виходить: піврайону, 25 кілометрів, входять в прикордонну зону, а пів - ні? Я не розумію - ми прикордонна територія, чи не прикордонна? Усього лиш потрібно написати законопроект, що цілий район - це прикордонна територія і занести у відповідні інстанції. Є ще багато речей, де потрібно лише доставити кому чи крапку і зміст документу змінюється. От я ці коми і крапки піду розставляти в інтересах нашої території.

Як Ви, жінка з військовим досвідом збираєтесь впливати на конфлікт на сході України?

Якщо є тисяча і один спосіб, їх треба використати усі, аби обійтися без жертв. Найцінніше – то життя, якого не навчився повертати ніхто. І ці розповіді, що ми там до останнього патрона будемо стояти - це не потрібно нікому. Кому потрібен мертвий український Герой? Хіба що Росії. Їм потрібні мертві герої, і чим побільше. А нам потрібні герої живі, нам потрібні сини і чоловіки вдома. Я вважаю, що цей конфлікт на сході занадто затягнувся. Ми довго думали, хто буде міністром оборони. Занадто довго експериментували. Тепер справа за державою, потрібно терміново розпочати модернізацію армії, а насамперед - визначитись з військовою доктриною. Треба спочатку задати собі запитання: хто ми? Ми є без’ядерні, позаблокові - чи як? Нам казали, що в нас оборонна держава, ми не маємо нападати. І у кінцевому результаті ми до того дооборонялися, що взагалі не маємо армії, не вміємо ні нападати, ні оборонятись. Отож, нам потрібна військова доктрина. Це перше. Друге, потрібно швидко поставити армію на ноги. А це вдасться тільки завдяки професіоналам, які там залишились. І ще одне - нам потрібна високоточна зброя. Ми бачимо, що нам її ніхто не хоче дати, отже, ми повинні її зробити самі.

Ваше ставлення до позаблокового статусу України? Чи варто Україні відновлювати курс на євроатлантичну інтеграцію?

Я прихильник НАТО. Самим нам не впоратись, а маючи такого сусіда як Росія,тим паче Хай ми не будемо членами НАТО, хай ми будемо добрим другом НАТО, як вони вже там нас назвуть, але Росія повинна знати, що у випадку чогось нас захистять. Бо зараз вони роблять з нами, що хочуть. Це як Костя Дзю проти Віталія Кличка, тільки в даному випадку Віталій Кличко - це Росія.

Друга справа. Сьогодні наша влада робить проект «Стіна». Якщо чесно, я сміюсь з тієї стіни. Ну, що протитанковий рів - це стіна? Я їжджу до людей, зустрічаюся з громадами, вони кажуть дайте кожній області свій кілометр, ми приїдемо самі побудуємо ту стіну. Не треба викидати мільйони гривень, ми не маємо так багато грошей. Люди готові самі, жінки казали ми поїдемо самі, дайте нам свій кілометр і Рава-Руська його збудує. Оце буде моїм гаслом: не можете - дайте людям, вони самі зроблять.

Кого з кандидатів у 122-му окрузі, по якому балотуєтесь у народні депутати, Ви вважаєте своїм найсильнішим конкурентом?

Я не ставлюсь до людей, як до конкурентів. Вважаю, що кожен займає свою нішу в житті. Наприклад, про мене свідчать мої справи на посаді мера. Добре, що мені є що сказати, і показати результат. А є люди, з якими я просто не знайома, і оцінювати їхню роботу я не можу. Наприклад, серед кандидатів на окрузі є командир військової бригади. Я собі уявляю, яку відповідальність він несе за людей, я чула про нього різне, але я там не була, і не можу об’єктивно оцінювати його діяльність. І так з кожним. Я не берусь судити, хто більший конкурент, а хто менший. У мене конкурентів немає. Я просто йду своїм шляхом, я не змагаюсь з ними, я змагаюсь за своє, я змагаюсь за розум людей, не за кишеню, не за шлунок, як роблять товстосуми. Я ніколи не одягну патріотичну вишиванку чи камуфляж і не буду бігати і розповідати на всіх переходах, яка я сильна військова - хоча я і маю право на носіння, і зброї, і камуфляжу, але я ніколи цього не зроблю, бо я не в армії. Якщо людина декларує, що він солдат - він повинен бути в окопі.

Назвіть кілька аргументів, чому виборці мають віддати свій голос за Вас, а не, скажімо, за Володимира Парасюка чи Тараса Возняка?

По-перше, в мене є досвід роботи на виборних посадах. Мене вже обирали, я знаю, що таке відповідальність. По-друге, у мене є компетентність. Жоден з моїх опонентів не є компетентний в проблемах громади. По-третє, я чітко розумію хто я, чому і для чого я це роблю. Я розумію, для чого я туди йду, не ховаюсь від людей. Я відкрита, публічна, можливо, різка, зате щира. Саме я стану тим адвокатом Жовківського і Яворівського районів, якого сьогодні у них немає.

Святослав ДРАБЧУК, Львівський портал