Ключові слова
Думки
Фото
Погода
Статистика
| Головна » Статті » Спорт |
Крах рава-руського спорту?
| Чутки, що почали ширитися у місті із початку Нового року, привели у розпач багатьох любителів футболу. Суть цих чуток полягала у тому, що із нового сезону призупиняє своє існування найтитулованіший та найвідоміший за всю історію міста футбольний клуб «Рава». Як грім серед ясного неба, почувши цю звістку із вуст безпосереднього учасника футболу у Раві-Руській, я довго не міг отямитися від почутого: «Рави» більше не буде». І це після такої короткої, але водночас і яскравої своєї історії. Клуб, який за короткий термін встановив не один рекорд у першості Львівщини, виграв змагання у другій лізі українського футболу, змагався на рівних у кубкових матчах із двома чемпіонами України, відкрив українському футболу щонайменше двох гравців найвищого рівня, очевидно, у минулому році відіграв свій останній сезон. Прикро про це говорити, але «Рава» може повторити сумну долю багатьох українських клубів, зокрема із терен Львівщини: золочівського «Сокола» та стрийського «Газовика-Скали». Спортивна структура, очільникам якої вдалося відродити спортивні традиції у місті, відновити головну спортивну споруду та гучно заявити про себе на всю України, зробивши Раву-Руську відомою, окрім митниці, ще й у футболі. Команда, досягненням якої можуть позаздрити клуби із багатолітньою історією: чотириразовий чемпіон та володар Кубка Львівської області, володар Суперкубка області, багаторазовий переможець турніру пам’яті Ернеста Юста, переможець чемпіонату України серед команд другої ліги. Ось головні здобутки «Рави» за семилітню (!) історію. Красень-стадіон, який став відповідати всім вимогам ФФУ лише після створення команди. Усе це, завдяки творцям «Рави», змусило говорити про наше містечко по-новому – з шаною та повагою. Але попри все це місто та його мешканці, які, без сумніву, є палкими вболівальниками футболу, особливо, коли йдеться про принципові матчі, такі як із Жовквою, найближчим часом можуть позбутися всього цього. Як не прикро констатувати, але футбол, головним чином ФК «Рава», був єдиним видом спорту та спортивним об’єднанням, які донедавна існували у місті на пристойному рівні. Більше, окрім славної школи боротьби Мирона Галаса, спорт у Раві-Руській жодним чином не розвивається. І ця проблема є однією з ключових у вирішенні проблем нашого міста. Якби нашому керівництву міста хотілося побачити, чим займається і де проводить свій вільний час місцева молодь, то, можливо, зробило б якісь висновки і спорт у місті почав хоч якось, не сказати, що розвиватися, а хоча б – існувати. Адже алкоголь та тютюн – це далеко не те, чим би хотіла займатися рава-руська молодь. Однак що робити, коли жодної повноцінної секції у місті не існує? Вільна боротьба тримається на голому ентузіасті вищезгаданого залуженого тренера Мирона Галаса та його колишніх та теперішніх учнів; карате – небагато хто витримує тренування та надовго залишається відданим цьому виду спорту; гуртки із настільного тенісу, які існують при декількох школах у місті, не мають змоги залучити достатню кількість юнаків та дівчат і утворити потужний центр дозвілля; шахи – не той вид спорту, який зможе масово залучити до себе; спортивне орієнтування - також вид дозвілля, який по силу не багатьом. Тому молоді міста тільки залишається те, що проводити свій вільний від навчання час у барах чи вештатися вулицями. Не виключено, що хуліганство у підлітковому віці, яке набирає у місті все нових та нових обертів, є результатом того ж таки байдужого ставлення до спорту. Було б несправедливо не згадати організацію чи то об'єднання «Рава – спорт для всіх». Попри всю повагу до її засновників та керівників, але проведення раз у рік загальноміського турніру із настільного тенісу – це далеко не те, на що повинна бути здатна організація із такою промовистою назвою. Відверто кажучи, навіть у цьому турнірі взяли участь не всі верстви населення. Здебільшого такими були школярі. Тож варто задуматися, чи варто взагалі роздмухувати те, чому і так нереально розгорітися. Ну, хіба що, щоб диму наробити і не більше. Не хотілося б вплутувати у цю проблему «політику», але на останніх місцевих виборах кожен із шести кандидатів на найвищу посаду у місті у своїх передвиборчих програмах так чи інакше обіцяв розвивати спорт у місті. Але для того вони і ПЕРЕДВИБОРЧІ програми, тому що розраховані лише на передвиборчий період. Можливо, якби ті, хто придумали цей термін дійсно хотіли подбати про виборців, то тоді програми були не передвиборчі, а післявиборчі. Однак зараз мова не про те. Як бачимо, вибори уже три роки як пройшли, але чомусь жоден із колишніх кандидатів палець об палець не вдарив, щоб хоч якось дотриматися цього пункту своєї програми, не кажучи вже про інші. Тож, шановні виборці, ви бачите, як за вас подбали б кандидати. Звісно, відмазка могла б бути цілком правдоподібною, мовляв, вони не при владі і тому можливостей виконати своїх обіцянок не мають. Але, якби бажання їх дотримати були б такими ж, як байдужість, то Рава-Руська уже б незадовго перетворилася на центр підготовки спортсменів Олімпійської збірної України. Як бачимо, шановні читачі, для того, щоб ваші діти (ну, і ви звісно) були сильними та здоровими, вам доведеться облаштувати свої помешкання та подвір’я спортивними атрибутами, організувати «спортивний кооператив», прибутком якого буде лише ваше здоров’я. А так, дай Боже, щоб до Євро-2012 у нас хоча б турніки облаштували (половину з них уже давно покрали із стадіону місцевої першої школи та здали на металобрухт). Що у цій ситуації можуть зробити для нас очільники міста? Ну, по перше, перестати займатися пустослів’ям на папері і реальним чином, не соромлячись, попросити коштів у районної та обласної влади, митниці, заводів, підприємців, у нас самих, врешті-решт! Інфраструктура у місті ще не повністю розвалилася, тож є реальні можливості відродити такі види спорту як плавання (басейн у школі-інтернат), дитячо-юнацький та дорослий футбол, хоча б на рівні області, баскетбол, гандбол, волейбол легко б співіснували у спортивному залі місцевого професійно-технічного ліцею, настільний теніс, який варто лише належним чином організувати, вільна боротьба, у подальшому розвитку якої з радістю б допомогли колишні її спортсмени. Головне – не бути байдужими та не опускати рук при перших же невдачах. А результат… Результат ми побачимо згодом, коли наші діти та онуки, якщо і не стануть олімпійськими чемпіонами, то хоча б – здоровими та повноцінними людьми, для яких ведення здорового способу життя стало б престижним заняттям! Андрій Бучко Тим часом: на початку року, за даними ЗІК, у Жовкві представили сучасний спортивний комплекс, площею 800 кв.м. Капітальний ремонт спортивної зали тривав впродовж 2007-2008 років. Тут, зокрема, замінено підлогу; налагоджено електропостачання; встановлено два бойлери для підігріву води – тепер спортсмени мають душ; обладнано приміщення для занять юних спортсменів боротьбою. | |
| Переглядів: 997 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |