Сайт міста Рава-Руська

- Василю Дмитровичу, чи все вдалося реалізувати у ході підготовки до фестивалю?

- Одним із моментів нереалізації у підготовки до фестивалю була екскурсія по місту. Щодо іншого, то ніяких суттєвих моментів у плані підготовки не було.

- Що було найважчим у підготовці?

- Найважче було зв’язати усю програму, всіх виконавців в один вузол. Чогось одного виділити я не можу, але от все пов’язати, щоби вийшла одна картинка, це, мабуть, найважче булою.

- Наскільки вдалося досягнути того ідеалу, до якого Ви прагнули як організатор?

- Я би сказав на 80%. Чому так? Можливо, зі сторони все виглядало і дуже добре, але мені зсередини, так би мовити, деякі моменти здалися недокінця відпрацьованими. Можливо, це моя вина, оскільки я фізично не був в силі все проконтролювати, так би мовити, відшліфувати. Але дуже добре, що глядачі нічого не помітили.

- Фестиваль закінчився, а от яка ситуація із обіцяним фінансуванням?

- Ситуація така, що обіцяних коштів Кабінет міністрів не виділив. Крім того, що з міського бюджету було виділено 50 тис. грн. та надійшла матеріальна підтримка з боку місцевих підприємців у сумі 18 тис. грн., ще понад 20 тис. грн. я витратив з власної кишені, які були використані на виготовлення атрибути. Ще потрібно близько 40 тис. грн. і звідки ми їх візьмемо я не маю ані найменшого уявлення.

- На фестивалі ми не бачимо широковідомих виконавців. Чому так?

- Політика фестивалю така, щоби підібрати такі колективи, які б несли якийсь зміст, ідею, подавали якусь думку. Щодо зірок, то тут потрібні кошти. Якби фестиваль мав підтримку на державному рівні, то було б набагато легше.

- Під час фестивалю, спостерігаючи за всім цим дійством, чомусь складалося враження, що «Галицькі перехрестя – 2010» - останній фестиваль. Скажіть, що може завадити провести наступні фестивалі?

- Фестиваль має свій образ, щось своєрідне. «Галицькі перехрестя» не є клоном якогось іншого заходу, вони внутрішнім баченням, внутрішнім світоглядом і особистим підходом. Якщо говорити про те, за яких умов фестиваль може більше не відбутися, це якісь форс-мажорні обставини повна відмова у фінансуванні, непідтримка на місцевому рівні. Але у мене настрій оптимістичний. (Сміється).

- Цей фестиваль вже п’ятий. Який зі всіх фестивалів був, на Ваш погляд, найвдалішим, а який був найважчим?

- Я вважаю, що найбільш організованим, найбільш відпрацьованим був фестиваль 2004 року. А от цей фестиваль, на мій погляд, було найважче зв’язати докупи, зробити єдиним цілим.

- Яке би у Вас було побажання до учасників та глядачів фестивалю?

- Я прошу, щоби зголосилися люди, які б жили тим, що робили, робили це від душі, за покликанням. Якби вдалося зібрати декількох таких людей, то це полегшило б роботу у майбутньому і фестиваль би досяг ще більших вершин.

Андрій Бучко