Сайт міста Рава-Руська

«Духовність творить людину» - ці слова Олеся Гончара хочеться адресувати людині, чия  жертовна, напружена праця, праця задля нашого духовного збагачення, праця без скарг на долю, на нестачу грошей, часу і здоров'я заслуговує великої шани і подяки. І такою людиною є Коцур Ганна Степанівна, для якої життя як книга, а книга як життя.

Не один десяток років у нашому місті існує єдиний магазин-книгарня «Берег», яким увесь час завідує пані Ганна. Саме завдяки їй більшість равчан створили свої домашні бібліотеки, в яких можна знайти твори українських і зарубіжних письменників і поетів, пізнавальну та енциклопедичну літературу, казки, книги з різних сфер діяльності людини. Були часи, коли найкращим подарунком на день народження чи з нагоди інших урочистих подій і свят була книга. І пані Ганна, знаючи наші запити і на які книги був попит, привозила їх. Були спеціальні дні в тижні, коли біля книгарні вибудовувались черги любителів книги і просто людей, щоб придбати щось для себе, дітей, друзів з нового привозу, який здійснювався регулярно. Якщо в радянські часи передплата газет і журналів була примусовою, то на підписні видання книг цього не спостерігалося. Знаючи уподобання своїх постійних і багаточисельних відвідувачів, пані Ганна хіба що нагадувала про наявність підписки або іншої художньої та науково-популярної літератури. І в наш час шаленої швидкості, пам’ятаючи, що все ж таки значна частина равчан має духовну потребу і знаходить можливість відвідати книгарню, пані Ганна разом зі своїм сином Андрієм продовжують дбати про поповнення магазину як літературою, так і шкільним товаром, картинами, плакатами, сувенірами, виконують необхідні замовлення наших громадян. Ставлення їх до своєї роботи природне завдяки пані Ганни, яка зуміла передати свої захоплення і досвід синові. І хоч телебачення, інтернет, бізнес зайняли величезне місце в нашому житті, через що за останні роки дещо зменшився попит на книги, але їх у «Березі» не поменшало.

Треба сказати, що для декого книга все ж таки відійшла на другий план. І це вже можна назвати «духовною хворобою», яку Ганна Степанівна намагається вилікувати. А ми повинні її підтримати і не допустити, щоб цією духовною недугою хворіли наші діти. Привчаймо їх читати казки, художню й наукову літературу, тим самим розширюючи і збагачуючи їхній світогляд, поглиблюючи здобуті знання, без яких не запрацював би ні телевізор, ні комп’ютер, ні т. д.

І ще: щоб іти в ногу з часом, треба мати не тільки матеріальне підґрунтя, але перш за все високі духовне і моральне начало. І його можна знайти у книзі.

Ірина Поточанська