Сайт міста Рава-Руська

З розпадом Радянського Союзу багато речей у нашій державі почали змінюватися. Те, що протягом багатьох десятиліть будували і розвивали «совєти» з метою утвердження марксистсько-ленінської ідеології, в один момент дійшло до повної або часткової розрухи. А те, що молода і незалежна Україна намагалася створювати, не завжди виходило в ідеалі.

Поруч із цим на зламі епох у нашій державі склалася так звана «ситуація парадоксу», коли елементарні проблеми стають фактично безвихідними. В більшості це є причиною якщо не досконалого законодавства, то того, що його не дотримуються. Наочним є приклад останнього переформатування коаліції в українському парламенті, де при обранні депутатів діяла одна виборча система, а при створенні нової коаліції вже зовсім інша.

Однак і окрім політичних суперечностей та неясностей в країні існує безліч побутових непорозумінь, які не дозволяють здійснити ефективне управління, до прикладу, невеличким містечком. Директори шкіл, державних підприємств, мабуть, не дуже хочуть згадувати скільки клопоту, тяганини ще донедавна у них було при закупівлі, приміром, вугілля через проведення тендерів. Звісно, проведення тендерів мало би забезпечити ідеальне співвідношення ціни та якості. Однак у нас це чомусь доволі часто виходило навпаки.

Для Рави великим парадоксом, до якого вже звикли самі равчани, але який не можуть зрозуміти інші, уже багато-багато років є відсутність газу. Хотілося б сказати, що на цю тему уже написано і переписано, але це не так, оскільки в засобах масової інформації ця тема серйозно ніколи не порушувалась. Інша річ, що простим населенням вона вже обговорена «до нитки». Отак перейтися по місті із Смалихи до Рави-2 і можна наслухатися про газ такого, що після цього у Росії не казатимуть, що тут, у нас, в Україні крадуть їхнє багатство. Ну, можливо, там і думають, що газ крадуть «бандерівці», які бо сидять «під Європою» і думають, що усе їм так минеться. Одначе якби тим же «браттям» сказати, що у місті, яке знаходиться на самісінькому кордоні з Польщею-Євросоюзом, немає і ніколи не було газу, то їм навряд чи язик повернеться заявляти, що цей газ в них відбирають. Немає чим відбирати…

Як це не прикро, але равський парадокс полягає саме у відсутності газу. Можливо, у Бишкові (в якому, до речі, є газ) на цьому уваги і не наголошували, але якщо вдуматися у словосполучення «Рава-Руська митниця», яке мало змогу існувати не один рік, то, погодьтеся, будь-які подальші коментарі виявляться зайвими. Звісно, не ця структура повинна б була цей газ до Рави провести, але статус міста, як-не-як, ось уже вісімнадцятий рік як зобов’язує вирішити цю проблему. Для равчан і надалі газ залишається розкішшю. Хоча це навіть так не можна назвати, адже розкіш рідко, але дозволити можна, а тут… Наведу вам одну цифру: 99,95%, за даними однієї з регіональних газет, станом на 2008 рік, всіх міст на Львівщині газифіковано! Мабуть, не важко здогадатися, яке місто належить до решти 0,05%.

Кандидати на посаду міського голови міста щоразу у своїх передвиборчих програмах обіцяють газифікувати Раву-Руську. Якась надія щодо здійснення цього у равчан була за головування у місті попереднього міського голови. Однак ще ряд обставин, які, якщо не сильно вдумуватись, є очевидними, ми досі сидимо так би мовити, «на дровах».

Наївно було б думати, що газ у місті таки буде. За результатами опитування, яке проводиться на сайті Рави-Руської misto-rava.at.ua, понад половину равчан вважають, що газу у місті не буде ніколи. Трохи менше вважає, що газ буде, але ще не скоро. І лише декілька відсотків переконані, що газ у Раві буде вже найближчим часом.

На користь більшості равчан, які вважають, що відсутність газу у місті буде завжди, свідчить і той факт, що фактично ніяких робіт для прокладання труби у сторону міста не ведеться. Декілька метрів було прокладено ще у 2007 році, але на цьому все і зупинилося. Та й мотивації, якщо так можна сказати, у «верхах» міста нема. Більшість із місцевих олігархів, подейкують, на подвір’ях своїх особняків мають закопані великі цистерни, в які закачують газ, який обігріває їхні помешкання. Тому їм-то не дуже перейматися відсутністю газу у місті. А ми, прості равчани, у свою чергу мусимо возитися із газовими балонами на автозаправні станції чи виглядати старенький "ГАЗ”, який з тими ж таки балонами намотує круги по місту, пропонуючи газ населенню.

Проте, у будь-якій прикрості завжди можна знайти дещицю втіхи. Коли вся Україна з року в рік перед Новим роком побоюється, що залишиться без газу, бо їхні начальники не дають собі ради домовитися, то равчани із спокійною душею ходять по ринках, магазинах, заходять один до одного в гості і за газ навіть не переймаються. А для чого? Куди не глянь – навкруги ліс. Тож не пропадемо! Це, звісно, смішно, але що робити, якщо іншого виходу нема? Можна навіть сказати, що інші нам заздрять, адже газ – це додаткові фінансові витрати, які майже щоквартально збільшуються.

Поряд з іншими глобальними для Рави-Руської проблемами газ, безумовно, посідає перше місце. І тому його відсутність у такому значущому для нашої країни населеному пункті є великим-превеликим парадоксом, з якого дорослі вже навіть не сміються. Не будемо вже згадувати і про об’їзну дорогу, яку до Євро-2012 нам, можливо, побудують, а можливо, знову скажуть самим від хати до хати гроші збирати. Не хочеться згадувати і про відсутність давно потребуючого для міста відділення міліції. Погодьтеся, для десятитисячного прикордонного містечка, через яке щодня проїжджають тисячі українців, поляків, росіян чи білорусів, відсутність подібної установи, яка б працювала цілодобово, є загрозою безпеці та спокою місцевих мешканців. Дякувати Богові, що замість лікарні ми не маємо якогось там фельдшерського пункту…

Здавалося, проблеми серйозні, але ж гляньте, якими вони є смішними та безглуздими. Дивно, що ми ще досі не може згуртуватися навколо цього всього і раз та назавжди поставити всі крапки над «і», аби равський парадокс не перетворився у норму!

Андрій Бучко