Сайт міста Рава-Руська

Відколи випуски українських новин стали нагадувати хроніку бойових дій, а населення охопила паніка, якої не було навіть після аварії на Чорнобильській АЕС, більшість українців не може збагнути, як могло подібне трапитися. Як могло статися, що країна виявилася абсолютно неготовою до грипу, про пандемію якого ВООЗ офіційно попередила, як мінімум, за півроку до її початку? Чому в державному резерві не виявилося найелементарніших засобів особистого захисту людей, а спеціальні лікарські засоби почали завозитися в авральному порядку вже тоді, коли кількість померлих людей перевалила за сьомий десяток? На які цілі протринькує немалі народні кошти вчене панство з Академії медичних наук з її Інститутами грипу та вірусології, а заодно з ними санітарні та медичні служби з їх неміряною чиновницькою раттю та й уся система цивільного захисту загалом, якщо банальний, за великим рахунком, вірус став загрозою не тільки життю сотень тисяч людей, а й національній безпеці держави? І якою є мораль окремих політиків, коли навіть на народній біді, до якої призвело їх бездарне правління, вони намагаються робити собі рекламу? І чи є в них мораль взагалі?

Пригадую, як у п’ятницю, 23 жовтня, мені зателефонував знайомий із Жовкви і запропонував їхати в Київ: «Будемо Юльку в Президенти висувати», - повідомив бадьорим голосом. У відповідь на моє здивування, що я, м’яко кажучи, не належу до числа прихильників цієї пані і не є адептом її «білого братства», почув, що це не має ніякого значення. Однак чому б не скористатися можливістю побувати на концерті «усієї української попси», коли везуть «на халяву» та ще й по 170 грн. платять кожному? Оскільки до числа шанувальників «фанерних» попсових концертів я також не належу, то від дармової екскурсії до столиці і від не менш дармових 170 грн. я відмовився. Та, щоб зрозуміти усю глибину цинізму організаторів цього «видовища», варто згадати, що у той час, як на київському майдані гриміла музика і проплачена публіка верещала «Юля – президент», у львівських та тернопільських лікарнях вже помирали від страшної хвороби зовсім молоді люди. І скільки людських життів можна було б врятувати, якби за десятки мільйонів доларів, витрачених на нього, своєчасно закупили медичне обладнання для лікарень!

Якщо для звичайних українців вірус став загрозою їх життям та здоров’ю, то для окремих кандидатів у президенти – своєрідним рятівним колом. Адже епідемія грипу стала №1 в суспільстві, відтіснивши на задній план усі інші. І вже можна показово «боротися з грипом» і «лікувати країну», а перелякані люди не будуть задумуватися, хто винен у тому, що ціни зростають мало не щодня, а зарплата та пенсії «топчуться на місці». Вже всі забули про депутата-вбивцю Лозінського і той може спокійно відсиджуватися десь на ізраїльському курорті. Навіть депутати-ґвалтівники дітей можуть перепочити і подумати куди втікати. Не виключено, що і цю депутатську трійцю з дуже «українськими» фізіономіями незабаром побачать десь в Єрусалимі чи Тель-Авіві.

Епідемія грипу відкрила очі суспільству не тільки на те, наскільки далеко зайшла деградація державної влади, а й на жалюгідний стан вітчизняної системи охорони здоров'я. Системи, наскрізь прогнилої та корумпованої.

Маючи чи не найбільшу в світі кількість медичних працівників і лікарняних ліжок з розрахунку на 10 тис. жителів, Україна є європейським лідером за темпами поширення туберкульозу, СНІДу та інших небезпечних хвороб. Якісна медична допомога стала недоступною для більшості українців. Величезні кошти, які щороку виділяють з кишені платників податків на закупівлю ліків для бюджетних медичних закладів, зникають у невідомому напрямку. Адже прості українці, опинившись у лікарні, вимушені за свої гроші купувати навіть шприци та бинт. Платити потрібно навіть за найпростіші аналізи. Зате серед родичів вищого медичного начальства немало власників аптечних мереж…

Лікарняне харчування мало чим відрізняється від тюремного, рядові лікарі та медсестри повністю беззахисні (шестеро померлих лікарів, які заразилися від пацієнтів, станом на 05.11 цьому підтвердження), зате у депутатів, міністрів та медичних «генералів» усе в повному ажурі. У «Феофанії» перебоїв з найкращими ліками ніколи не буває і з її розкішних апартаментів не видно, як валяться з ніг хворі люди, вистоюючи у ці «епідемічні» дні довжелезні черги у тісних коридорах Рава-Руської поліклініки, і у яких умовах там працюють медики. Можна не сумніватися, що і виділений «на подолання епідемії» мільярд гривень, осяде у чиновницьких кишенях, і розрекламований прем’єркою «безкоштовний «Таміфлю», успішно продаватиметься заляканим українцям по кількасот гривень за упаковку. І, можливо, за якийсь час ми дізнаємося правду про роль міжнародних фармацевтичних корпорацій в роздмухуванні подібних «пандемічних» психозів. Надто вже колосальні надприбутки вони заробляють у подібних ситуаціях. До того ж, невідомо чого більше – шкоди чи користі від їхніх вакцин та різноманітної отрути в пігулках, на кшталт все того ж швейцарського «Таміфлю». Чи, може, ми всі вже стали учасниками якогось грандіозного біологічно-генетичного експерименту, такими собі «піддослідними кроликами», на яких випробовують опір людини штучним вірусам та дію на неї новітніх розробок зарубіжних лабораторій? Будемо сподіватися, що до цього не дійшло…

Одне безсумнівно: українська медицина важко хвора і її стан є наслідком ще важчої недуги української держави. А єдиним лікарем, здатним допомогти її вилікувати, є український народ. Перший шанс на одужання з’явиться уже 17 січня. Але спершу у самого народу має виробитися імунітет від вірусу політичної брехні та безвідповідальності, збудником якого вже багато років поспіль є деякі українські можновладці.

Сергій Максимів