ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Літопис розповідає, що місто Рава-Руська – стародавнє українське місто, колишній повітовий центр, нині місто районного підпорядкування, центр міської Ради, розташоване понад річкою Ратою (басейн Зх. Бугу) за 36 кілометрів від районного центру – м. Жовкви. Рава-Руська знаходиться у вигідному географічному положенні за 62 кілометри від обласного центру – м. Львова, який має великий вплив на економічне і культурне життя міста. Віддаленість міста від столиці України – Києва – 662 кілометри.
Місто Рава-Руська розташоване в західній частині географічної області Малого Полісся (Ратинська рівнина). У фізико-географічному відношенні Рава-Руська розташована в сприятливих формах рельєфу для дальшого будівництва. Район міста багатий покладами глин, вапняків, пісків, які сприяють розвитку промисловості будівельних матеріалів.
Місто має хороші кліматичні умови (м’яка зима з середніми температурами січня 4,3ْ , вологе літо з середніми температурами липня 17,5ْ )
В районі Рави-Руської та її околицях великі площі займають ліси. Вони слугують зеленою зоною для відпочинку людей, а також позитивно впливають на розвиток лісозаготівельної і деревообробної промисловості міста.
Місто розташоване у важливому вузлі залізничних і шосейних шляхів державного і міжнародного значення, що зв’язують нашу країну з Польською Республікою, Львівсько-Волинським кам’яновугільним басейном та курортом Немирів. Серед головних залізничних ліній слід назвати Львів – Рава-Руська – Варшава та Рава-Руська – Львів.
Крім згаданих шляхів, тут проходять дороги Львів – Рава-Руська – Угнів, Яворів – Рава-Руська – Угнів, Великі Мости – Рава-Руська – Немирів та ряд інших шосейних і польових доріг місцевого значення.
Густа сітка шляхів сприяє значному обслуговуванню промислових підприємств та впливає на економічні і культурні зв’язки жителів з іншими містами та околицями.
На прилеглій до міста території багато корисних копалин. У першу чергу слід назвати поклади вугілля. В районі гори Вовковиці є поклади пісковиків, які мають промислове значення у міському будівництві.
У північно-західному передгір’ї Вовковиці (район с. Липник) знаходяться поклади піску, розташовані поблизу залізниці, які в майбутньому також мають мати промислове значення.
Рельєф. Місто Рава-Руська розташоване в межах західної частини Малого Полісся – Ратинського району, який являє собою зандраво-авілювіальну рівнину, розміщену між Сокальськими грядами, Грядовим Побужжям і Розточчям.
В межах гори Вовковиці спостерігаються яри, деякі в стадії розвитку, що виникли внаслідок хижацької вирубки лісу в минулому. За останні роки проведені деякі роботи для боротьби з ерозією.
Від Розточчя з Заходу на Схід виходять ряди, які півостровами відрізняються від Ратинської рівнини, східна частина Ратинської рівнини зливається з долиною Західного Бугу.
Малий нахил місцевості, з блюдцеподібними пониженнями і широкою долиною ріки, обумовив заболоченість окремих околиць міста.
Найнижча територія Рави-Руської знаходиться в межах долини ріки з абсолютними відмітками 236 м., на Сході – 246,6 м. На Заході найвищі точки – гора Преображення – 395 м. і гора Вовковиця – 349 м. над рівнем моря.
Основна частина території міста розташована на правому березі ріки Рата, на її під заплавній трасі з відмітками 238 – 260 м. Загальний похил рельєфу спостерігається на схід і в бік русла Рати.
Географічна сітка околиць представлена басейном річки Рати – притокою Західного Бугу. Рата має довжину 76 кілометрів і бере свій початок на території Польської Республіки. В межах міста ріка протікає в широкому напрямку із Заходу на Схід. Рата належить до рік змішаного дощово-снігового та, частково, підземного типу живлення весняно-осінніми паводками.
Водні ресурси ріки в околицях міста використовуються Рава-Руським спиртовим, шпалопросочувальним заводами, та, частково, підприємствами міста.
Рава-Руська – одне з найстаріших міст нашої держави. Воно розташоване біля Західного кордону України. Близько дев’яти століть відділяє сьогоднішній день від того часу, коли в місті Раві-Руській виникли перші поселення. Вперше в документах Рава-Руська згадується в XV столітті. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році невеликий населений пункт на річці Рата назвав іменем свого володіння на Мазовецькій землі – Равою, з додатком слова „Руська” для відрізнення від Рави-Мазовецької, розташованої на території Польщі. Можливо, що приводом для цього міське українське населення, яке поляки в той час називали русинами.
Що стосується самої назви міста, то тут єдиної думки поки що немає. У географічному словнику написано, що назва „Рава”, будучи одночасно назвою герба і, напевно, старою назвою роду, бере свій початок від роду Равітів, колонізаторська діяльність яких поширилась далеко на Схід. Такі назви, як Стара Рава, Рава-Мазовецька, Равка (річка) і, нарешті, Рава-Руська красномовно свідчать на користь цієї теорії.
Довгий час Рава-Руська була малим містечком. Крім українців тут жили поляки, євреї та німці. В умовах класового і національного гніту більшість населення розорювалось, а міська верхівка ополячувалась і приймала католицьку віру, після чого одержувала всебічну підтримку від польських королів. Так, привілеями 1554, 1555, 1756 років міська верхівка була зрівняна в правах з польською шляхтою.
Більшого значення набула Рава-Руська в XVII столітті. Цьому сприяло те, що через неї проходив торговельний шлях зі Сходу на Захід. У місті розвивалися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й польський король. Саме тому в 1622 році місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків.
Рава-Руська лежала на пожвавлених торговельних шляхах. Тут щороку організовувались великі ярмарки, на які з’їжджались купці з усіх кінців Польщі.
БОРОТЬБА ЖИТЕЛІВ МІСТА ПРОТИ ПОНЕВОЛЮВАЧІВ
Століттями жителі міста зазнавали жорстокого національного, соціального і релігійного гноблення, перебуваючи в ярмі різних іноземних поневолювачів.
Більшість населення було зайняте в сільському господарстві. Так, за даними 1618 – 1628 років, 70% населення міст Белзького воєводства, до якого входила і Рава-Руська, працювало в сільському господарстві, 2,1% - у торгівлі, 26% у ремеслі та 1,1% становило духовенство. У Раві-Руській в той час було 30 ремісників одинадцяти спеціальностей: по обробці дерева і металу, кравці, будівельники, шевці та інші.
Наприклад, в 1812 році в місті Рава-Руська налічувалось 300 будинків, з яких 103 належало полякам і українцям, а 197 – євреям. Площа, зайнята під будинками, була оподаткована, і господарі платили високі податки (чинш), 67 родин мали земельні ділянки за межами міста. На кінець першої половини ХІХ століття в місті проживало 390 ремісників та 140 феодально підданих селянських сімей. Серед селян було 80 тяглових, 14 загородників, 15 комірників та 10 халупників.
Розвиток міста ссе ж проходив дуже повільно. Причиною цього була феодальна система господарювання і часті стихійні лиха: пожежі, епідемічні хвороби та спустошливі напади різних завойовників, зокрема Рава-Руська та її околиці у XV – XVII століттях часто зазнавали нападів зовнішніх ворогів (турків, татарів, угорців та інших), які грабували і руйнували місто.
Великої шкоди розвиткові міста завдала пожежа 1854 року. Тоді згоріло 130 будинків. Нова пожежа 22 серпня 1862 року знову завдала ще більш відчутної шкоди. Згоріло 329 будинків, в тому числі ратуша та всі громадські будівлі. Уціліло від пожежі лише передмістя.
Вдруге почалась відбудова. На 1869 рік вже налічувалось 995 дворів з населенням 4986 чоловік.
Згідно перепису населення 1921 року в Раві-Руській налічувалось 2141 житлових і 30 пристосованих до життя будинків, в яких проживало 15208 чоловік, в тому числі 7938 жінок. За даними 1924 року в місті було житлових будинків 1024 та 14 пристосованих для житла, а населення становило 8970 чоловік. За переписом 1931 року населення міста становило вже 11049 чоловік.
Великих руйнувань зазнало місто в 30-х роках XVII століття. Воно згоріло від пожежі. В 1623, 1625 та 1630 роках тут лютували епідемії холери. Найбільше жителів померло під час епідемії 1632 року.
Стихійні лиха приводили до зменшення робочих рук, а тим часом феодальні повинності росли. Внаслідок чого класова боротьба загострювалася. Виявом цього була, зокрема, активна підтримка походів Богдана Хмельницького в західноукраїнські землі.
В жовтні 1648 року полки Богдана Хмельницького визволили місто Раву-Руську з польського поневолення. Є згадка про те, що Богдан Хмельницький приймав у місті присягу від молодих козаків, які вступали до війська.
Міська біднота і селяни всіляко допомагали визволителям, вступаючи в їх загони і разом громили ненависну польську шляхту, міських феодалів, які продовжували чинити опір.
Після повернення в Раву-Руську польської шляхти і католицького духовенства, жителі міста і навколишніх сіл в жовтні 1648 року напали на костел, що був одним з опорних пунктів католицизму на західноукраїнських землях, і зруйнували його. Одночасно повстанцями були зруйновані замки в селі Наріль та біля села Потелич.
Рава-Руська була центром важливих міжнародних подій XVII – XVIII століть. У 1698 році тут відбувалась зустріч російського царя Петра І, що повертався з Відня та польського короля Августа ІІ, який йшов на чолі військ проти турецького султана. Протягом трьох днів йшли переговори. 3 серпня 1968 року монархи домовились про спільні дії проти шведів.
У 1704 році у Раві-Руській зустрічалися шведський король Карл ХІІ з королем Речі Посполитої Станіславом Ліщинським. Королі погодили свої плани у боротьбі проти російського царя Петра І. Проте цим планам не судилося здійснитися. У 1716 році відбувалися переговори між Лещинським та Августом ІІ.
Рава-Руська на початку XVIII століття була спільною власністю трьох шляхетських родин: Глоговських, Суходольських та Богушів. Соціально-економічне і політичне становище населення міста було важким. Посилюється кріпосницький гніт, який тісно переплітається з національним і релігійним. Це викликало опір з боку українського населення. В кінці XVII – на початку XVIII століть у містах Белзького воєводства почали засновувати при церквах релігійні братства, метою яких була боротьба проти наступу католицизму. Таке братство в 1707 році виникло і в Раві-Руській.
Після першого розпаду Польщі, що стався в 1772 році, західноукраїнські землі, в тому числі і місто Рава-Руська, потрапили під владу австрійських загарбників. Проте місто і надалі залишалось в руках польської шляхти. У кінці XVIII століття ним володів шляхтич Глоговський, а в 1808 році – шляхтич Станіслав Яблонський, з 1828 року – Людвіг та Юзеф Яблонські.
Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв’язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль – Ярослав та Львів – Белзець, що були прокладені через Раву-Руську і відкриті 23 листопада 1887 року. Рава-Руська стала залізничним вузлом.
Загальний вигляд залізничного вузла станції Рава-Руська 1887 року
Спорудження залізничної станції сприяло як подальшому розвитку торгівлі, так і розвитку ремесла на залізниці було побудоване депо і ряд слюсарних майстерень. Одночасно зростала і кількість населення міста. В 1900 році тут вже налічувалось 920 дворів та 9006 чоловік населення, з яких українців було тільки 1435 осіб, що свідчило про настирливу полонізацію і ополячування населення.
Відбувається подальша диференціація населення. Так, в 1900 році кількість слуг і челядників, які працювали у багатих торговців і ремісників, доходила до 300 чоловік.
Панівні класи тодішнього суспільства позбавили робітників політичних прав, не проявляючи жодної турботи про поліпшення побутових умов та піднесення культури людей. Зовсім не приділяли уваги охороні здоров’я жителів міста. Тут в 1880 році була відкрита перша 4-класна чоловіча школа, навчання в якій проводилось німецькою та польською мовами. Доросле населення й надалі залишалось майже виключно неписьменним. На 1000 чоловік населення повіту, в тому числі і в Раві-Руській, уміло читати і писати 77 осіб, з яких 37 – жінки.
Погані матеріальні умови життя і відсутність техніки безпеки на промислових підприємствах та охорони здоров’я робітників призводило до високої смертності. Середня смертність 1878 – 1888 років становила 38%. У 1909 році від інфекційних захворювань в місті на 1000 чоловік населення вмирало 8,4%, а смертність в 1926 році від туберкульозу серед жителів міста на 1000 осіб населення становила 36,3 відсотки.
На території, що зараз входить до складу Львівської області, було всього 12 лікарень на 2426 ліжок та 26 різних амбулаторно-поліклінічних установ, з яких більша частина знаходилась у Львові.
Вартість лікування в громадських медичних установах становила: в третьому класі – від 4,3 до 4,7 злотих на день, в другому класі – від 8 до 10 злотих на день і в першому – від 12 до 16 злотих.
За часів панської Польщі українських дітей ополячували. В той час житель міста і мріяти не міг про одержання середньої чи вищої освіти. До 1939 року, наприклад, річна оплата за навчання в державних гімназіях та ліцеях становила 200 злотих, в університеті – 300 злотих, а в приватних вищих школах – 500 і більше злотих.
На час правління Польщі матеріальні умови працівників залежали від лихваря і власника лавки, які диктували свої умови в торгівлі, самі створювали систему цін. Наприклад, в той час один літр гасу коштував 50 грошів, коробка сірників – 10 грошів, кілограм солі – 20 грошів, кілограм цукру – понад один злотий, пуд хліба – 1,8 злотих, кілограм масла – 80 грошів, 10 яєць – 10 грошів. Ціни товарів у містах, порівняно з сільськими цінами, були в 3 – 4 рази вищими. Наприклад, в 1918 у Львові 100 кілограмів пшениці коштували 40 крон, жита – 35 – 40 крон, тоді, як чоботи коштували 300 – 400 крон. А згадаймо, що працівники в той час отримували в середньому 120 злотих на рік.
Протягом кількох століть жителі Рави-Руської зазнавали гніту польських панів та австро-угорських феодалів. Майже вся земля належала поміщикам, бургомістрам, ксьондзам та монастирям. Важко було знайти селянську сім’ю, яка б мала більше морга землі.
У західних областях України в той час набули поширення такі види відробітку, як праця за пасовище, за проценти, за „чекане”, за „порцію”, за „спілку” при сівбі, за штрафи при потравах в полі, при порушенні лісового та риболовецького законів. Причому всі ці види відробітків існували аж до розпаду Австро-Угорщини.
У Раві-Руській, наприклад, за випас однієї худоби поміщики зобов’язували селян зжати і зв’язати ярину з 3-х моргів (або 20 – 25 кіп озимини), чи зорати 1 – 2 морги землі панською або власною худобою.
За 25 грошів на день працювали батраки. Крім поміщицького визиску, над селянами тяжів гніт урядовців та осадників. Центральне і міське законодавство
панської держави нараховувало понад 100 різних податків для населення. Наприклад, селянин, що мав 1 – 2 морги землі, платив податків 50 – 60 злотих, страхових – 18 злотих, шляхових – 12 злотих.
Рава-Руська була типовим невеликим містечком з дрібним приватним виробництвом і торгівлею. У місті діяли лише невеликі підприємства: тартак з 32-ма робітниками, шпалозавод, фабрика свічок, цегельний завод. Ніхто не дбав про санітарний стан міста.
Населення міста жило в жахливих умовах: не було ні каналізації, ні водопроводу. У місті не було також жодного культурно-освітнього закладу, натомість був костел, церква, два монастирі, синагога, 16 божниць та 14 корчм.
До радянського періоду в Раві-Руській деякий час жив і працював український письменник-демократ і громадський діяч Лесь Мартович.
РОЗВИТОК МІСТА 1930 – 1940 РР.
Після встановлення радянської влади місто почало інтенсивно відбудовуватися. Став до ладу спиртовоконсервний завод, шпалопросочувальний завод, промкомбінат та інші підприємства. У місті було налагоджено демонстрування кінофільмів, відкрито бібліотеку, налагоджено телефонний зв’язок з обласним центром та навколишніми районами.
В 1940 році в місті посаджено дерев значно більше ніж за останні 7 років. В центрі міста закладено новий парк культури. На благоустрій міста в 1940 році виділено 801500 карбованців, на освіту – 659000 карбованців. Майже всі діти дошкільного віку були охоплені навчанням. У місті була відкрита вечірня школа для дорослих, налагоджено медичне обслуговування населення. На охорону здоров’я жителів міста в 1940 р. було виділено 400000 карбованців з державного бюджету. На протязі 1940-41 рр. громадяни міста виходили на суботники для спорудження укріп району Рави-Руської. Варто зазначити, що ці укріплення відіграли значну роль в роки Великої Вітчизняної війни. Досить нагадати, що на протязі чотирьох днів німецько-фашистські загарбники вели жорстокі бої навколо міста і лише на п’ятий день війни фашистам вдалось прорвати оборону і тимчасово захопити місто 26 червня 1941 року.
ОБОРОНА МІСТА
22 червня 1941 року мирне життя жителів Рави-Руської перервав напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Місто Рава-Руська одним з перших зазнало збройного нападу фашистів. Жителі міста разом з прикордонниками стали на захист країни.
Німецьке командування планувало захопити місто 22 червня, через дві години після нападу на СРСР. Проте їхні плани не втілились в життя.
З 22 по 26 червня 1941 року йшли кровопролитні бої на підступах у Рава-Руську. Фашисти не змогли швидко зламати стійкість воїнів 41-ї стрілкової дивізії (командир – генерал-майор Г. М. Мікушев), разом з якими боролися бійці 91-го прикордонного загону, очолюваного майором Я. Д. Малим, і підрозділами укріпрайону, яким командував Ф. С. Сисоєв.
З першими вистрілами на кордоні прикордонники застави, яку очолював Ф. В. Морін, вступили в бій з фашистами. До 8-ї години ранку гітлерівці п’ять разів намагались зломити опір прикордонників. Переконавшись в тому, що це їм не під силу вони викликали танки. Прикордонники почали підходити. Прикривати відхід було наказано відділенню сержанта Корочкіна. Але відійти прикордонники не встигли. Тоді Морін повів 8 прикордонників у рукопашний бій. Всі вони загинули.
8 травня 1965 року Ф. В. Моріну посмертно присвоєно звання героя Радянського Союзу.
Основні удари на Раву-Руську фашисти наносили із заходу. Туди на допомогу стрілецькому полку начальник 91-го прикордонного загону Я. Д. Малий направив групу прикордонників на чолі з старшим лейтенантом М. М. Степаняном.
Загинув М. М. Степанян 25 червня 1941 року, на четвертий день війни. Невдовзі прикордонники склали пісню про відважного Степаняна. Ось її окремі рядки:
Давайте к споём, товарищи, песню,
Пусть песня летит по степям,
Над Равою-Русской, землёй украинской,
Где храбрый лежит Степанян.
Проте, не дивлячись на героїзм наших воїнів, чисельність фашистів значно перевищувала кількість наших вояк. Тож 26 червня 1941 року довелось залишити місто Раву-Руську.
МІСТО ПІД ЧАС ТИМЧАСОВОЇ ОКУПАЦІЇ
Зайнявши місто окупанти стали наводити „нові порядки”. За наказом гестапо, зокрема шефа жандармерії – коменданта міста Рави-Руської – Клейна, в місті почались масові арешти, розправи над мирним населенням.
В акті районної комісії про злочини німецьких фашистів у Рава-Руському районі 24 – 30 вересня 1944 року, стверджується:
Після вторгнення на територію Рава-Руського району 27 червня 1941 року фашисти організували масове винищення мирного населення, а також військовополонених, які перебували в таборі „Штадтлаг”, Рава-Руська. Ведучи розслідування районна комісія виявила на околицях міста великі могили масового захоронення трупів.
1. На єврейському кладовищі, що знаходиться за 480 м від центру міста, в 4-х великих ямах зарито понад 5000 трупів-закатованих і розстріляних чоловіків, жінок та дітей.
2. У лісі Борове, за 3 км від центру міста і за 250 м від с. Борове, в ямі розміром 13*8 м заховано понад 1500 трупів.
3. За 1000 м на південь від центру міста, поряд із старим єврейським кладовищем, в ямах заховано понад 4000 трупів.
4. У Вовковицькому лісі, за 3 км на південь від центру міста, на кладовищі, що являє собою яму розміром 20*15 м, захоронено більш як 8000 трупів закатованих і розстріляних військовополонених.
5. У тому ж Вовковицькому лісі, за 2 км на південний схід від Рави-Руської, в могилі розміром 10*15 м захоронено більш як 7000 замордованих військовополонених.
Влітку 1942 року фашистська влада організувала в Раві-Руській фашистський табір гетто. В центральній частині міста – від приміщення пошти до базарної площі – було відведено кілька кварталів, куди переселились усі євреї. В гетто звозилось також єврейське населення з міст Немирова, Угнова і Магерова. Всього в гетто було поселено більш як 18000 чоловік.
Квартали гетто було обнесено колючим дротом. Із грудня 1942 року вони охоронялися поліцією. Доступ в гетто і вихід з нього був заборонений. Тих, хто порушував цей режим, розстрілювали на місці.
З 7 грудня 1942 по 10 січня 1943 років була проведена так звана „третя акція” – найжорстокіша і найкривавіша розправа над населенням. Протягом місяця було знищено понад 1400 чоловік і більш як 2000 чоловік відправлено в м. Бельзець на „фабрику смерті”.
Після ліквідації гетто 630 чоловік з нього передислокували в табір „Рата”, де їх до березня 1943 року розстріляли.
На околицях міста Рави-Руської, в колишніх казармах Червоної Армії у липні 1942 року фашистське командування створило табір для радянських військовополонених, де перебувало понад 18000 чоловік.
Комісією було встановлено, що в таборі військовополонених фашисти культивували епідемічні захворювання, від яких щоденно вмирало не менше 50 чоловік. Так, внаслідок нестерпного режиму 18000 військовополонених було заражено висипним тифом, з яких 180 були направлені у Львівський табір військовополонених. Решту знищено у таборі.
Після знищення радянських військовополонених в таборі, в тих же бараках утримувались французькі військовополонені, яких налічувалося понад 2000 чоловік. Французи також жили в поганих умовах і від голоду та холоду часто вмирали.
У 1944 році, з наступом Червоної Армії, фашистські загарбники евакуювали французьких військовополонених в м. Краків.
Районна комісія встановила, що німецько-фашистські загарбники під час окупації знищили в Рава-Руському районі мирних жителів 17500 чоловік, в таборі військовополонених „Штадтлаг” – 326, „Фельдпост № 08409” – 18000, вивезено з Рава-Руського району на „фабрику смерті” в м. Бельзець – 6000, а всього знищено 41500 чоловік.
У Раві-Руській знищено 17000 євреїв. 13000 чоловік польського населення вивезено в Німеччину.
Фашисти зруйнували шахту з видобування бурого вугілля, шпалопросочувальний завод та інші підприємства міста.
Загарбники завдали Раві-Руській та її жителям величезних збитків. За час окупації центр міста був майже цілком зруйнований. До окупації в Раві-Руській нараховувалося 1101 житловий будинок, а після – 852.
Диверсіями на залізниці Рава-Руська – Замостя підірвано понад 3 км залізничного полотна.
ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА. ПЕРІОД ВІДБУДОВИ
Рава-Руська перейшла під владу Радянського Союзу 20 липня 1944 року о 5 годині ранку.
П’ять військових частин, що проявили себе в боях за місто стали називатись „Рава-Руськими”.
Невдовзі після визволення в центрі міста, напроти приміщення пошти споруджено пам’ятник воїну–визволителю.
З перших днів визволення населення міста приступило до відбудови підприємств і установ, прибирання руїн, будівництва нових житлових будинків.
За короткий час було відновлено водокачку, перекладено зруйноване залізничне полотно, що дало змогу вже 7 серпня 1944 року пустити перший поїзд після окупації.
РАВА-РУСЬКА ПІД ВЛАДОЮ СРСР
Після окупації почала відновлюватись інфраструктура міста. Відбудовувались підприємства, установи, будівлі.
В 70-х роках ХХ століття в Раві-Руській діяли такі установи: дві середні загальноосвітні школи, середня школа-інтернат, восьмирічна школа, вечірня та заочна школи, міське профтехучилище №60, будинок культури, будинок піонерів, кінотеатр, театр народної творчості на громадських засадах, бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, поштове відділення зв’язку, ощадна каса, філія Держбанку, міська лікарня, аптека, поліклініка, залізнична лікарня, промкомбінат, павільйон побутобслуговування, харчокомбінат, спиртзавод, маслозавод, шпалопросочувальний завод, лісгоспзаг, залізнична та автобусна станції, залізничне депо, завод будівельних матеріалів, автотранспортне підприємство № 13073, автоклуб, міська друкарня, ветеринарна аптека, ветеринарна лікарня, м’ясо-забійний пункт Львівського м’ясокомбінату, лазня, готель, перукарня, міське споживче товариство, ательє по ремонту телевізорів та радіоапаратури, універмаг, гастроном, ресторан, їдальня, молочний, хлібний та м’ясний магазини, пекарня, Рава-Руський кар’єр Миколаївського цементного заводу.
Були такі вулиці: Леніна, Пушкіна, Ватутіна, Горького, Б. Хмельницького, Толстого, Коцюбинського, Лермонтова, Шевченка, Стефаника, Л. Мартовича, Бєлінського, І. Франка, М. Вовчка, Котовського, Крупської, Калініна, Чапаєва, Пархоменка, Осипенка, Л. Українки, Кірова, Кобилянської, Степаняна, Радянська, Гароїв Дніпра, Героїв Перекопу, Руська, Комсомольська, Жовтнева, Червоноармійська, Оріхова, Огородова, Дружби, Пекарська, 8 Березня, Львівська, 3 Вересня, 1 Травня, Лісова, Могильницького, Тернопільська, Двірцева, Залізнична, Підлісна, Піскова, Лугова, Соснова, Калинова, Широка, Довга, Вокзальна, Замкнена, Ясна, Сонячна, 20 Липня, Коротка, Березова.
Збільшився місцевий бюджет.
Освіта 19000 злотих 659000 крб. 468230 крб. 480380 крб.
Охорона здоров’я 390000 злотих - 476200 крб. 496200 крб.
(100 злотих = 22 крб. 50 коп.)
ЗРОСТАННЯ НАСЕЛЕННЯ МІСТА
Світова війна значно вплинула на приріст населення міста, що можна простежити за таблицею (матеріали обласного статистичного управління):
Роки 1867 1910 1921 1924 1939 1943 1946 1959
Населення 4815 10529 15008 8970 11900 7315 2500 6600
Роки 1960 1961 1962 1963 1964 1966 1973 1974
Населення 6500 6400 6400 6500 6600 6608 6717 7594
Як видно з таблиці, найменше населення у місті було у 1964 р. – 2500 чоловік. У наступні роки численність жителів збільшувалась за рахунок навколишніх сіл, українців, що поверталися з Польщі та новонароджених.
На той час в основному населення міста було представлене українцями, проте були і представники інших національностей: росіяни, поляки, чехи, молдавани, білоруси та євреї.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА
Сучасна територія міста Рава-Руська становить 850 га. Місто витягнуте в довготному напрямку. Такий напрям обумовили до певної міри природні елементи його околиць.
Місто має змішане планування: в центральній частині променеве, а на передмістях – прямокутне. Загальна довжина вулиць становить 27 км., у тому числі магістральних – 10 км. Середня ширина вулиць 5 – 6 м. Усі головні вулиці мають двобічні тротуари середньою шириною до 3-х метрів. Середня площа вулиць і провулків у межах заселення – 30 га.
Рава-Руська не має вираженого центру з площею. Центральна міська площа з ратушею внаслідок Великої Вітчизняної війни була зруйнована. Нині центром вважається перехрестя вулиць Львівської, Грушевського та Коновальця.
ПРОМИСЛОВІСТЬ МІСТА
ШПАЛОПРОСОЧУВАЛЬНИЙ ЗАВОД
Це найбільш потужне підприємство міста. Він заснований в 1924 році і зараз підпорядкований Львівській залізниці. Завод випускає майже половину валової продукції міста.
Шпалопросочувальний завод – це одне з небагатьох підприємств хімічної обробки деревини для технічних споруд на заході України. В роки Великої Вітчизняної війни завод був зруйнований, а устаткування було вивезене в Німеччину. Внаслідок цього завод став до ладу лише в 1946 році.
В 1950-60 роках завод був реконструйований, ручна праця замінена механізмами на 97%. Потужність заводу становить 150000 кубометрів деревини в рік. Територія заводу становить 18 га.
Спеціалізація заводу полягає в просочуванні шпал, мостових перевідних брусів і стовпів для електронно-телеграфних ліній.
Продукція заводу експортується за межі нашої держави.
МАСЛОЗАВОД
Найбільшим підприємством харчової промисловості нашого міста є маслозавод. Він займає площу 1,5 га по вул. Пушкіна. Завод заснований в 1928 році. З часу заснування значно збільшив свої потужності. Зараз його потужність в літній період становить 80 тонн молока на добу. Завод має цех по переробці сировини в м. Жовква.
ДІЛЬНИЦЯ М’ЯСОКОМБІНАТУ
Значне місце у виробництві продукції належить Рава-Руській дільниці Львівського м’ясокомбінату.
Дільниця складається з п’яти цехів: забійного, ковбасного, жирового, кишкового і шкуропосочного.
Продукція дільниці збувається у Львівський м’ясокомбінат тьа частково споживається населенням міста.
СПИРТОВИЙ ЗАВОД
Третім підприємством харчової промисловості нашого міста є спиртовий завод.
Завод створений на базі старої спиртово-консервної фабрики, що діяла колись. Зараз завод випускає високоякісну продукцію – спирт ретифікат. Продукція відправляється на інші підприємства харчової, хімічної, фармацевтичної промисловості України.СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ МІСТО Зараз Рава-Руська, якщо поглянути на карту, нічим не відрізняється від звичайного українського містечка. Проте жителі Рави-Руської думають не так. Наше місто має неповторний колорит, яким не володіє жодний інший населений пункт. У місті здавна сплелися різні народи, релігії, думки… Це поєднання і заворожує, і манить, і насторожує водночас.
Місто не гамірне, наскільки дозволяє його транзитне положення, невелике, що і робить його дуже затишним. Жителі мають все для повноцінного життя: магазини, продукцію, роботу.
Літопис розповідає, що місто Рава-Руська – стародавнє українське місто, колишній повітовий центр, нині місто районного підпорядкування, центр міської Ради, розташоване понад річкою Ратою (басейн Зх. Бугу) за 36 кілометрів від районного центру – м. Жовкви. Рава-Руська знаходиться у вигідному географічному положенні за 62 кілометри від обласного центру – м. Львова, який має великий вплив на економічне і культурне життя міста. Віддаленість міста від столиці України – Києва – 662 кілометри.
Місто Рава-Руська розташоване в західній частині географічної області Малого Полісся (Ратинська рівнина). У фізико-географічному відношенні Рава-Руська розташована в сприятливих формах рельєфу для дальшого будівництва. Район міста багатий покладами глин, вапняків, пісків, які сприяють розвитку промисловості будівельних матеріалів.
Місто має хороші кліматичні умови (м’яка зима з середніми температурами січня 4,3ْ , вологе літо з середніми температурами липня 17,5ْ )
В районі Рави-Руської та її околицях великі площі займають ліси. Вони слугують зеленою зоною для відпочинку людей, а також позитивно впливають на розвиток лісозаготівельної і деревообробної промисловості міста.
Місто розташоване у важливому вузлі залізничних і шосейних шляхів державного і міжнародного значення, що зв’язують нашу країну з Польською Республікою, Львівсько-Волинським кам’яновугільним басейном та курортом Немирів. Серед головних залізничних ліній слід назвати Львів – Рава-Руська – Варшава та Рава-Руська – Львів.
Крім згаданих шляхів, тут проходять дороги Львів – Рава-Руська – Угнів, Яворів – Рава-Руська – Угнів, Великі Мости – Рава-Руська – Немирів та ряд інших шосейних і польових доріг місцевого значення.
Густа сітка шляхів сприяє значному обслуговуванню промислових підприємств та впливає на економічні і культурні зв’язки жителів з іншими містами та околицями.
На прилеглій до міста території багато корисних копалин. У першу чергу слід назвати поклади вугілля. В районі гори Вовковиці є поклади пісковиків, які мають промислове значення у міському будівництві.
У північно-західному передгір’ї Вовковиці (район с. Липник) знаходяться поклади піску, розташовані поблизу залізниці, які в майбутньому також мають мати промислове значення.
Рельєф. Місто Рава-Руська розташоване в межах західної частини Малого Полісся – Ратинського району, який являє собою зандраво-авілювіальну рівнину, розміщену між Сокальськими грядами, Грядовим Побужжям і Розточчям.
В межах гори Вовковиці спостерігаються яри, деякі в стадії розвитку, що виникли внаслідок хижацької вирубки лісу в минулому. За останні роки проведені деякі роботи для боротьби з ерозією.
Від Розточчя з Заходу на Схід виходять ряди, які півостровами відрізняються від Ратинської рівнини, східна частина Ратинської рівнини зливається з долиною Західного Бугу.
Малий нахил місцевості, з блюдцеподібними пониженнями і широкою долиною ріки, обумовив заболоченість окремих околиць міста.
Найнижча територія Рави-Руської знаходиться в межах долини ріки з абсолютними відмітками 236 м., на Сході – 246,6 м. На Заході найвищі точки – гора Преображення – 395 м. і гора Вовковиця – 349 м. над рівнем моря.
Основна частина території міста розташована на правому березі ріки Рата, на її під заплавній трасі з відмітками 238 – 260 м. Загальний похил рельєфу спостерігається на схід і в бік русла Рати.
Географічна сітка околиць представлена басейном річки Рати – притокою Західного Бугу. Рата має довжину 76 кілометрів і бере свій початок на території Польської Республіки. В межах міста ріка протікає в широкому напрямку із Заходу на Схід. Рата належить до рік змішаного дощово-снігового та, частково, підземного типу живлення весняно-осінніми паводками.
Водні ресурси ріки в околицях міста використовуються Рава-Руським спиртовим, шпалопросочувальним заводами, та, частково, підприємствами міста.
Рава-Руська – одне з найстаріших міст нашої держави. Воно розташоване біля Західного кордону України. Близько дев’яти століть відділяє сьогоднішній день від того часу, коли в місті Раві-Руській виникли перші поселення. Вперше в документах Рава-Руська згадується в XV столітті. Відомо, що белзький і мазовецький князь Владислав у 1455 році невеликий населений пункт на річці Рата назвав іменем свого володіння на Мазовецькій землі – Равою, з додатком слова „Руська” для відрізнення від Рави-Мазовецької, розташованої на території Польщі. Можливо, що приводом для цього міське українське населення, яке поляки в той час називали русинами.
Що стосується самої назви міста, то тут єдиної думки поки що немає. У географічному словнику написано, що назва „Рава”, будучи одночасно назвою герба і, напевно, старою назвою роду, бере свій початок від роду Равітів, колонізаторська діяльність яких поширилась далеко на Схід. Такі назви, як Стара Рава, Рава-Мазовецька, Равка (річка) і, нарешті, Рава-Руська красномовно свідчать на користь цієї теорії.
Довгий час Рава-Руська була малим містечком. Крім українців тут жили поляки, євреї та німці. В умовах класового і національного гніту більшість населення розорювалось, а міська верхівка ополячувалась і приймала католицьку віру, після чого одержувала всебічну підтримку від польських королів. Так, привілеями 1554, 1555, 1756 років міська верхівка була зрівняна в правах з польською шляхтою.
Більшого значення набула Рава-Руська в XVII столітті. Цьому сприяло те, що через неї проходив торговельний шлях зі Сходу на Захід. У місті розвивалися різні ремесла і торгівля, в чому були зацікавлені не тільки місцева шляхта і міська верхівка, але й польський король. Саме тому в 1622 році місту були надані привілеї на проведення щорічних ярмарків.
Рава-Руська лежала на пожвавлених торговельних шляхах. Тут щороку організовувались великі ярмарки, на які з’їжджались купці з усіх кінців Польщі.
БОРОТЬБА ЖИТЕЛІВ МІСТА ПРОТИ ПОНЕВОЛЮВАЧІВ
Століттями жителі міста зазнавали жорстокого національного, соціального і релігійного гноблення, перебуваючи в ярмі різних іноземних поневолювачів.
Більшість населення було зайняте в сільському господарстві. Так, за даними 1618 – 1628 років, 70% населення міст Белзького воєводства, до якого входила і Рава-Руська, працювало в сільському господарстві, 2,1% - у торгівлі, 26% у ремеслі та 1,1% становило духовенство. У Раві-Руській в той час було 30 ремісників одинадцяти спеціальностей: по обробці дерева і металу, кравці, будівельники, шевці та інші.
Наприклад, в 1812 році в місті Рава-Руська налічувалось 300 будинків, з яких 103 належало полякам і українцям, а 197 – євреям. Площа, зайнята під будинками, була оподаткована, і господарі платили високі податки (чинш), 67 родин мали земельні ділянки за межами міста. На кінець першої половини ХІХ століття в місті проживало 390 ремісників та 140 феодально підданих селянських сімей. Серед селян було 80 тяглових, 14 загородників, 15 комірників та 10 халупників.
Розвиток міста ссе ж проходив дуже повільно. Причиною цього була феодальна система господарювання і часті стихійні лиха: пожежі, епідемічні хвороби та спустошливі напади різних завойовників, зокрема Рава-Руська та її околиці у XV – XVII століттях часто зазнавали нападів зовнішніх ворогів (турків, татарів, угорців та інших), які грабували і руйнували місто.
Великої шкоди розвиткові міста завдала пожежа 1854 року. Тоді згоріло 130 будинків. Нова пожежа 22 серпня 1862 року знову завдала ще більш відчутної шкоди. Згоріло 329 будинків, в тому числі ратуша та всі громадські будівлі. Уціліло від пожежі лише передмістя.
Вдруге почалась відбудова. На 1869 рік вже налічувалось 995 дворів з населенням 4986 чоловік.
Згідно перепису населення 1921 року в Раві-Руській налічувалось 2141 житлових і 30 пристосованих до життя будинків, в яких проживало 15208 чоловік, в тому числі 7938 жінок. За даними 1924 року в місті було житлових будинків 1024 та 14 пристосованих для житла, а населення становило 8970 чоловік. За переписом 1931 року населення міста становило вже 11049 чоловік.
Великих руйнувань зазнало місто в 30-х роках XVII століття. Воно згоріло від пожежі. В 1623, 1625 та 1630 роках тут лютували епідемії холери. Найбільше жителів померло під час епідемії 1632 року.
Стихійні лиха приводили до зменшення робочих рук, а тим часом феодальні повинності росли. Внаслідок чого класова боротьба загострювалася. Виявом цього була, зокрема, активна підтримка походів Богдана Хмельницького в західноукраїнські землі.
В жовтні 1648 року полки Богдана Хмельницького визволили місто Раву-Руську з польського поневолення. Є згадка про те, що Богдан Хмельницький приймав у місті присягу від молодих козаків, які вступали до війська.
Міська біднота і селяни всіляко допомагали визволителям, вступаючи в їх загони і разом громили ненависну польську шляхту, міських феодалів, які продовжували чинити опір.
Після повернення в Раву-Руську польської шляхти і католицького духовенства, жителі міста і навколишніх сіл в жовтні 1648 року напали на костел, що був одним з опорних пунктів католицизму на західноукраїнських землях, і зруйнували його. Одночасно повстанцями були зруйновані замки в селі Наріль та біля села Потелич.
Рава-Руська була центром важливих міжнародних подій XVII – XVIII століть. У 1698 році тут відбувалась зустріч російського царя Петра І, що повертався з Відня та польського короля Августа ІІ, який йшов на чолі військ проти турецького султана. Протягом трьох днів йшли переговори. 3 серпня 1968 року монархи домовились про спільні дії проти шведів.
У 1704 році у Раві-Руській зустрічалися шведський король Карл ХІІ з королем Речі Посполитої Станіславом Ліщинським. Королі погодили свої плани у боротьбі проти російського царя Петра І. Проте цим планам не судилося здійснитися. У 1716 році відбувалися переговори між Лещинським та Августом ІІ.
Рава-Руська на початку XVIII століття була спільною власністю трьох шляхетських родин: Глоговських, Суходольських та Богушів. Соціально-економічне і політичне становище населення міста було важким. Посилюється кріпосницький гніт, який тісно переплітається з національним і релігійним. Це викликало опір з боку українського населення. В кінці XVII – на початку XVIII століть у містах Белзького воєводства почали засновувати при церквах релігійні братства, метою яких була боротьба проти наступу католицизму. Таке братство в 1707 році виникло і в Раві-Руській.
Після першого розпаду Польщі, що стався в 1772 році, західноукраїнські землі, в тому числі і місто Рава-Руська, потрапили під владу австрійських загарбників. Проте місто і надалі залишалось в руках польської шляхти. У кінці XVIII століття ним володів шляхтич Глоговський, а в 1808 році – шляхтич Станіслав Яблонський, з 1828 року – Людвіг та Юзеф Яблонські.
Значне пожвавлення в розвитку міста спостерігається у зв’язку з будівництвом залізничних шляхів Сокаль – Ярослав та Львів – Белзець, що були прокладені через Раву-Руську і відкриті 23 листопада 1887 року. Рава-Руська стала залізничним вузлом.
Загальний вигляд залізничного вузла станції Рава-Руська 1887 року
Спорудження залізничної станції сприяло як подальшому розвитку торгівлі, так і розвитку ремесла на залізниці було побудоване депо і ряд слюсарних майстерень. Одночасно зростала і кількість населення міста. В 1900 році тут вже налічувалось 920 дворів та 9006 чоловік населення, з яких українців було тільки 1435 осіб, що свідчило про настирливу полонізацію і ополячування населення.
Відбувається подальша диференціація населення. Так, в 1900 році кількість слуг і челядників, які працювали у багатих торговців і ремісників, доходила до 300 чоловік.
Панівні класи тодішнього суспільства позбавили робітників політичних прав, не проявляючи жодної турботи про поліпшення побутових умов та піднесення культури людей. Зовсім не приділяли уваги охороні здоров’я жителів міста. Тут в 1880 році була відкрита перша 4-класна чоловіча школа, навчання в якій проводилось німецькою та польською мовами. Доросле населення й надалі залишалось майже виключно неписьменним. На 1000 чоловік населення повіту, в тому числі і в Раві-Руській, уміло читати і писати 77 осіб, з яких 37 – жінки.
Погані матеріальні умови життя і відсутність техніки безпеки на промислових підприємствах та охорони здоров’я робітників призводило до високої смертності. Середня смертність 1878 – 1888 років становила 38%. У 1909 році від інфекційних захворювань в місті на 1000 чоловік населення вмирало 8,4%, а смертність в 1926 році від туберкульозу серед жителів міста на 1000 осіб населення становила 36,3 відсотки.
На території, що зараз входить до складу Львівської області, було всього 12 лікарень на 2426 ліжок та 26 різних амбулаторно-поліклінічних установ, з яких більша частина знаходилась у Львові.
Вартість лікування в громадських медичних установах становила: в третьому класі – від 4,3 до 4,7 злотих на день, в другому класі – від 8 до 10 злотих на день і в першому – від 12 до 16 злотих.
За часів панської Польщі українських дітей ополячували. В той час житель міста і мріяти не міг про одержання середньої чи вищої освіти. До 1939 року, наприклад, річна оплата за навчання в державних гімназіях та ліцеях становила 200 злотих, в університеті – 300 злотих, а в приватних вищих школах – 500 і більше злотих.
На час правління Польщі матеріальні умови працівників залежали від лихваря і власника лавки, які диктували свої умови в торгівлі, самі створювали систему цін. Наприклад, в той час один літр гасу коштував 50 грошів, коробка сірників – 10 грошів, кілограм солі – 20 грошів, кілограм цукру – понад один злотий, пуд хліба – 1,8 злотих, кілограм масла – 80 грошів, 10 яєць – 10 грошів. Ціни товарів у містах, порівняно з сільськими цінами, були в 3 – 4 рази вищими. Наприклад, в 1918 у Львові 100 кілограмів пшениці коштували 40 крон, жита – 35 – 40 крон, тоді, як чоботи коштували 300 – 400 крон. А згадаймо, що працівники в той час отримували в середньому 120 злотих на рік.
Протягом кількох століть жителі Рави-Руської зазнавали гніту польських панів та австро-угорських феодалів. Майже вся земля належала поміщикам, бургомістрам, ксьондзам та монастирям. Важко було знайти селянську сім’ю, яка б мала більше морга землі.
У західних областях України в той час набули поширення такі види відробітку, як праця за пасовище, за проценти, за „чекане”, за „порцію”, за „спілку” при сівбі, за штрафи при потравах в полі, при порушенні лісового та риболовецького законів. Причому всі ці види відробітків існували аж до розпаду Австро-Угорщини.
У Раві-Руській, наприклад, за випас однієї худоби поміщики зобов’язували селян зжати і зв’язати ярину з 3-х моргів (або 20 – 25 кіп озимини), чи зорати 1 – 2 морги землі панською або власною худобою.
За 25 грошів на день працювали батраки. Крім поміщицького визиску, над селянами тяжів гніт урядовців та осадників. Центральне і міське законодавство
панської держави нараховувало понад 100 різних податків для населення. Наприклад, селянин, що мав 1 – 2 морги землі, платив податків 50 – 60 злотих, страхових – 18 злотих, шляхових – 12 злотих.
Рава-Руська була типовим невеликим містечком з дрібним приватним виробництвом і торгівлею. У місті діяли лише невеликі підприємства: тартак з 32-ма робітниками, шпалозавод, фабрика свічок, цегельний завод. Ніхто не дбав про санітарний стан міста.
Населення міста жило в жахливих умовах: не було ні каналізації, ні водопроводу. У місті не було також жодного культурно-освітнього закладу, натомість був костел, церква, два монастирі, синагога, 16 божниць та 14 корчм.
До радянського періоду в Раві-Руській деякий час жив і працював український письменник-демократ і громадський діяч Лесь Мартович.
РОЗВИТОК МІСТА 1930 – 1940 РР.
Після встановлення радянської влади місто почало інтенсивно відбудовуватися. Став до ладу спиртовоконсервний завод, шпалопросочувальний завод, промкомбінат та інші підприємства. У місті було налагоджено демонстрування кінофільмів, відкрито бібліотеку, налагоджено телефонний зв’язок з обласним центром та навколишніми районами.
В 1940 році в місті посаджено дерев значно більше ніж за останні 7 років. В центрі міста закладено новий парк культури. На благоустрій міста в 1940 році виділено 801500 карбованців, на освіту – 659000 карбованців. Майже всі діти дошкільного віку були охоплені навчанням. У місті була відкрита вечірня школа для дорослих, налагоджено медичне обслуговування населення. На охорону здоров’я жителів міста в 1940 р. було виділено 400000 карбованців з державного бюджету. На протязі 1940-41 рр. громадяни міста виходили на суботники для спорудження укріп району Рави-Руської. Варто зазначити, що ці укріплення відіграли значну роль в роки Великої Вітчизняної війни. Досить нагадати, що на протязі чотирьох днів німецько-фашистські загарбники вели жорстокі бої навколо міста і лише на п’ятий день війни фашистам вдалось прорвати оборону і тимчасово захопити місто 26 червня 1941 року.
ОБОРОНА МІСТА
22 червня 1941 року мирне життя жителів Рави-Руської перервав напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Місто Рава-Руська одним з перших зазнало збройного нападу фашистів. Жителі міста разом з прикордонниками стали на захист країни.
Німецьке командування планувало захопити місто 22 червня, через дві години після нападу на СРСР. Проте їхні плани не втілились в життя.
З 22 по 26 червня 1941 року йшли кровопролитні бої на підступах у Рава-Руську. Фашисти не змогли швидко зламати стійкість воїнів 41-ї стрілкової дивізії (командир – генерал-майор Г. М. Мікушев), разом з якими боролися бійці 91-го прикордонного загону, очолюваного майором Я. Д. Малим, і підрозділами укріпрайону, яким командував Ф. С. Сисоєв.
З першими вистрілами на кордоні прикордонники застави, яку очолював Ф. В. Морін, вступили в бій з фашистами. До 8-ї години ранку гітлерівці п’ять разів намагались зломити опір прикордонників. Переконавшись в тому, що це їм не під силу вони викликали танки. Прикордонники почали підходити. Прикривати відхід було наказано відділенню сержанта Корочкіна. Але відійти прикордонники не встигли. Тоді Морін повів 8 прикордонників у рукопашний бій. Всі вони загинули.
8 травня 1965 року Ф. В. Моріну посмертно присвоєно звання героя Радянського Союзу.
Основні удари на Раву-Руську фашисти наносили із заходу. Туди на допомогу стрілецькому полку начальник 91-го прикордонного загону Я. Д. Малий направив групу прикордонників на чолі з старшим лейтенантом М. М. Степаняном.
Загинув М. М. Степанян 25 червня 1941 року, на четвертий день війни. Невдовзі прикордонники склали пісню про відважного Степаняна. Ось її окремі рядки:
Давайте к споём, товарищи, песню,
Пусть песня летит по степям,
Над Равою-Русской, землёй украинской,
Где храбрый лежит Степанян.
Проте, не дивлячись на героїзм наших воїнів, чисельність фашистів значно перевищувала кількість наших вояк. Тож 26 червня 1941 року довелось залишити місто Раву-Руську.
МІСТО ПІД ЧАС ТИМЧАСОВОЇ ОКУПАЦІЇ
Зайнявши місто окупанти стали наводити „нові порядки”. За наказом гестапо, зокрема шефа жандармерії – коменданта міста Рави-Руської – Клейна, в місті почались масові арешти, розправи над мирним населенням.
В акті районної комісії про злочини німецьких фашистів у Рава-Руському районі 24 – 30 вересня 1944 року, стверджується:
Після вторгнення на територію Рава-Руського району 27 червня 1941 року фашисти організували масове винищення мирного населення, а також військовополонених, які перебували в таборі „Штадтлаг”, Рава-Руська. Ведучи розслідування районна комісія виявила на околицях міста великі могили масового захоронення трупів.
1. На єврейському кладовищі, що знаходиться за 480 м від центру міста, в 4-х великих ямах зарито понад 5000 трупів-закатованих і розстріляних чоловіків, жінок та дітей.
2. У лісі Борове, за 3 км від центру міста і за 250 м від с. Борове, в ямі розміром 13*8 м заховано понад 1500 трупів.
3. За 1000 м на південь від центру міста, поряд із старим єврейським кладовищем, в ямах заховано понад 4000 трупів.
4. У Вовковицькому лісі, за 3 км на південь від центру міста, на кладовищі, що являє собою яму розміром 20*15 м, захоронено більш як 8000 трупів закатованих і розстріляних військовополонених.
5. У тому ж Вовковицькому лісі, за 2 км на південний схід від Рави-Руської, в могилі розміром 10*15 м захоронено більш як 7000 замордованих військовополонених.
Влітку 1942 року фашистська влада організувала в Раві-Руській фашистський табір гетто. В центральній частині міста – від приміщення пошти до базарної площі – було відведено кілька кварталів, куди переселились усі євреї. В гетто звозилось також єврейське населення з міст Немирова, Угнова і Магерова. Всього в гетто було поселено більш як 18000 чоловік.
Квартали гетто було обнесено колючим дротом. Із грудня 1942 року вони охоронялися поліцією. Доступ в гетто і вихід з нього був заборонений. Тих, хто порушував цей режим, розстрілювали на місці.
З 7 грудня 1942 по 10 січня 1943 років була проведена так звана „третя акція” – найжорстокіша і найкривавіша розправа над населенням. Протягом місяця було знищено понад 1400 чоловік і більш як 2000 чоловік відправлено в м. Бельзець на „фабрику смерті”.
Після ліквідації гетто 630 чоловік з нього передислокували в табір „Рата”, де їх до березня 1943 року розстріляли.
На околицях міста Рави-Руської, в колишніх казармах Червоної Армії у липні 1942 року фашистське командування створило табір для радянських військовополонених, де перебувало понад 18000 чоловік.
Комісією було встановлено, що в таборі військовополонених фашисти культивували епідемічні захворювання, від яких щоденно вмирало не менше 50 чоловік. Так, внаслідок нестерпного режиму 18000 військовополонених було заражено висипним тифом, з яких 180 були направлені у Львівський табір військовополонених. Решту знищено у таборі.
Після знищення радянських військовополонених в таборі, в тих же бараках утримувались французькі військовополонені, яких налічувалося понад 2000 чоловік. Французи також жили в поганих умовах і від голоду та холоду часто вмирали.
У 1944 році, з наступом Червоної Армії, фашистські загарбники евакуювали французьких військовополонених в м. Краків.
Районна комісія встановила, що німецько-фашистські загарбники під час окупації знищили в Рава-Руському районі мирних жителів 17500 чоловік, в таборі військовополонених „Штадтлаг” – 326, „Фельдпост № 08409” – 18000, вивезено з Рава-Руського району на „фабрику смерті” в м. Бельзець – 6000, а всього знищено 41500 чоловік.
У Раві-Руській знищено 17000 євреїв. 13000 чоловік польського населення вивезено в Німеччину.
Фашисти зруйнували шахту з видобування бурого вугілля, шпалопросочувальний завод та інші підприємства міста.
Загарбники завдали Раві-Руській та її жителям величезних збитків. За час окупації центр міста був майже цілком зруйнований. До окупації в Раві-Руській нараховувалося 1101 житловий будинок, а після – 852.
Диверсіями на залізниці Рава-Руська – Замостя підірвано понад 3 км залізничного полотна.
ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА. ПЕРІОД ВІДБУДОВИ
Рава-Руська перейшла під владу Радянського Союзу 20 липня 1944 року о 5 годині ранку.
П’ять військових частин, що проявили себе в боях за місто стали називатись „Рава-Руськими”.
Невдовзі після визволення в центрі міста, напроти приміщення пошти споруджено пам’ятник воїну–визволителю.
З перших днів визволення населення міста приступило до відбудови підприємств і установ, прибирання руїн, будівництва нових житлових будинків.
За короткий час було відновлено водокачку, перекладено зруйноване залізничне полотно, що дало змогу вже 7 серпня 1944 року пустити перший поїзд після окупації.
РАВА-РУСЬКА ПІД ВЛАДОЮ СРСР
Після окупації почала відновлюватись інфраструктура міста. Відбудовувались підприємства, установи, будівлі.
В 70-х роках ХХ століття в Раві-Руській діяли такі установи: дві середні загальноосвітні школи, середня школа-інтернат, восьмирічна школа, вечірня та заочна школи, міське профтехучилище №60, будинок культури, будинок піонерів, кінотеатр, театр народної творчості на громадських засадах, бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, поштове відділення зв’язку, ощадна каса, філія Держбанку, міська лікарня, аптека, поліклініка, залізнична лікарня, промкомбінат, павільйон побутобслуговування, харчокомбінат, спиртзавод, маслозавод, шпалопросочувальний завод, лісгоспзаг, залізнична та автобусна станції, залізничне депо, завод будівельних матеріалів, автотранспортне підприємство № 13073, автоклуб, міська друкарня, ветеринарна аптека, ветеринарна лікарня, м’ясо-забійний пункт Львівського м’ясокомбінату, лазня, готель, перукарня, міське споживче товариство, ательє по ремонту телевізорів та радіоапаратури, універмаг, гастроном, ресторан, їдальня, молочний, хлібний та м’ясний магазини, пекарня, Рава-Руський кар’єр Миколаївського цементного заводу.
Були такі вулиці: Леніна, Пушкіна, Ватутіна, Горького, Б. Хмельницького, Толстого, Коцюбинського, Лермонтова, Шевченка, Стефаника, Л. Мартовича, Бєлінського, І. Франка, М. Вовчка, Котовського, Крупської, Калініна, Чапаєва, Пархоменка, Осипенка, Л. Українки, Кірова, Кобилянської, Степаняна, Радянська, Гароїв Дніпра, Героїв Перекопу, Руська, Комсомольська, Жовтнева, Червоноармійська, Оріхова, Огородова, Дружби, Пекарська, 8 Березня, Львівська, 3 Вересня, 1 Травня, Лісова, Могильницького, Тернопільська, Двірцева, Залізнична, Підлісна, Піскова, Лугова, Соснова, Калинова, Широка, Довга, Вокзальна, Замкнена, Ясна, Сонячна, 20 Липня, Коротка, Березова.
Збільшився місцевий бюджет.
Освіта 19000 злотих 659000 крб. 468230 крб. 480380 крб.
Охорона здоров’я 390000 злотих - 476200 крб. 496200 крб.
(100 злотих = 22 крб. 50 коп.)
ЗРОСТАННЯ НАСЕЛЕННЯ МІСТА
Світова війна значно вплинула на приріст населення міста, що можна простежити за таблицею (матеріали обласного статистичного управління):
Роки 1867 1910 1921 1924 1939 1943 1946 1959
Населення 4815 10529 15008 8970 11900 7315 2500 6600
Роки 1960 1961 1962 1963 1964 1966 1973 1974
Населення 6500 6400 6400 6500 6600 6608 6717 7594
Як видно з таблиці, найменше населення у місті було у 1964 р. – 2500 чоловік. У наступні роки численність жителів збільшувалась за рахунок навколишніх сіл, українців, що поверталися з Польщі та новонароджених.
На той час в основному населення міста було представлене українцями, проте були і представники інших національностей: росіяни, поляки, чехи, молдавани, білоруси та євреї.
ХАРАКТЕРИСТИКА МІСТА
Сучасна територія міста Рава-Руська становить 850 га. Місто витягнуте в довготному напрямку. Такий напрям обумовили до певної міри природні елементи його околиць.
Місто має змішане планування: в центральній частині променеве, а на передмістях – прямокутне. Загальна довжина вулиць становить 27 км., у тому числі магістральних – 10 км. Середня ширина вулиць 5 – 6 м. Усі головні вулиці мають двобічні тротуари середньою шириною до 3-х метрів. Середня площа вулиць і провулків у межах заселення – 30 га.
Рава-Руська не має вираженого центру з площею. Центральна міська площа з ратушею внаслідок Великої Вітчизняної війни була зруйнована. Нині центром вважається перехрестя вулиць Львівської, Грушевського та Коновальця.
ПРОМИСЛОВІСТЬ МІСТА
ШПАЛОПРОСОЧУВАЛЬНИЙ ЗАВОД
Це найбільш потужне підприємство міста. Він заснований в 1924 році і зараз підпорядкований Львівській залізниці. Завод випускає майже половину валової продукції міста.
Шпалопросочувальний завод – це одне з небагатьох підприємств хімічної обробки деревини для технічних споруд на заході України. В роки Великої Вітчизняної війни завод був зруйнований, а устаткування було вивезене в Німеччину. Внаслідок цього завод став до ладу лише в 1946 році.
В 1950-60 роках завод був реконструйований, ручна праця замінена механізмами на 97%. Потужність заводу становить 150000 кубометрів деревини в рік. Територія заводу становить 18 га.
Спеціалізація заводу полягає в просочуванні шпал, мостових перевідних брусів і стовпів для електронно-телеграфних ліній.
Продукція заводу експортується за межі нашої держави.
МАСЛОЗАВОД
Найбільшим підприємством харчової промисловості нашого міста є маслозавод. Він займає площу 1,5 га по вул. Пушкіна. Завод заснований в 1928 році. З часу заснування значно збільшив свої потужності. Зараз його потужність в літній період становить 80 тонн молока на добу. Завод має цех по переробці сировини в м. Жовква.
ДІЛЬНИЦЯ М’ЯСОКОМБІНАТУ
Значне місце у виробництві продукції належить Рава-Руській дільниці Львівського м’ясокомбінату.
Дільниця складається з п’яти цехів: забійного, ковбасного, жирового, кишкового і шкуропосочного.
Продукція дільниці збувається у Львівський м’ясокомбінат тьа частково споживається населенням міста.
СПИРТОВИЙ ЗАВОД
Третім підприємством харчової промисловості нашого міста є спиртовий завод.
Завод створений на базі старої спиртово-консервної фабрики, що діяла колись. Зараз завод випускає високоякісну продукцію – спирт ретифікат. Продукція відправляється на інші підприємства харчової, хімічної, фармацевтичної промисловості України.СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ МІСТО Зараз Рава-Руська, якщо поглянути на карту, нічим не відрізняється від звичайного українського містечка. Проте жителі Рави-Руської думають не так. Наше місто має неповторний колорит, яким не володіє жодний інший населений пункт. У місті здавна сплелися різні народи, релігії, думки… Це поєднання і заворожує, і манить, і насторожує водночас.
Місто не гамірне, наскільки дозволяє його транзитне положення, невелике, що і робить його дуже затишним. Жителі мають все для повноцінного життя: магазини, продукцію, роботу.