Сайт міста Рава-Руська

Схоже на те, що сподівання, які ми висловлювали після проведення фестивалю «Галицькі перехрестя» у червні, щодо відродження культури у Раві-Руській, таки залишилися сподіваннями, а точніше – розвіялися як попіл на вітрі. Інакше як можна пояснити те, що сталося у місті у день святкування 17-ї річниці незалежності України. А сталося те, що ніякого святкування не було. Просто кажучи, на місто і на равчан плюнули зі всіх сторін всі, хто могли це зробити, так як головна площа прикордонного міста у цей день переживала чергову мертву тишу…

Одразу ж подаємо відповіді, якими нас можуть нагодувати ті, котрі мали б відповідати за проведення заходів, присвячених Дню незалежності, коли їх хтось із пересічних мешканців запитає, чому ж не було урочистостей. І одразу ж напрошується явна відповідь, яка для представників оргкомітету уже багато-багато років залишається настільки протертою відмовкою, що без іронічного сміху на обличчі її вже інакше ніхто і не сприймає. Звісно, організатори пошлються на те, що урочиста частина, на якій традиційно виступають так звані «історики» нашого міста, в особі голови та секретаря, відбувалася як і зазвичай у народному домі, куди не те щоб молодь не хоче ходити, а й люди старшого покоління вже не мають сили дивитися на це неподобство, яке з року в рік відбувається за тим же сценарієм. Не буду говорити конкретно за урочистості у нашому ДК у День незалежності, тому що, прочитавши традиційне, від руки фломастерами написане оголошення, в мене вкотре відпало бажання слухати цілковиту нісенітницю, яку очікував там побачити. Можу сказати, що це оголошення на щось феєричне не надихало, і одразу ж згадувалися такі собі посиденьки на річницю ЗУНР, Злуки, Дня Конституції і т.д., за участю вищих «чинів» міста, які, як відомо, в історії настільки ж далекі, наскільки колись Гагарін був далеко від Землі. Тому надія на якісь примітивні святкування на площі Вічевій, які ми могли бачити минулоріч на День незалежності, де колонки «тріщали», а всі, кому не лінь, виконували під фонограму пісні, вмерла настільки швидко, що центр у міста у цей день нагадував швидше цвинтар, аніж місто під час святкувань, - так там було тихо. Щоправда, без видовища люди не залишились. Багато з них могли спостерігати за пожежниками у шльопанцях та майках, без спеціального спорядження, які 24 серпня разом із колегами зі Львова, Куликова, Немирова, Яворова та інших пожежних частин, гасили палаючу пилораму. Звісно, «друзів» зі Жовкви там ніхто не побачив – не до того їм було. Жовква на повну гуділа, адже там, на відміну від Рави, було все: і урочиста хода, і святкування, і концерт. Тому одразу ж виникає друга відповідь, якою нас можуть «нагодувати» організатори святкування Дня незалежності:

«У всьому винна Жовква, яка не дала нам коштів на проведення святкувань». Ну, звісно ж,  Рава – це ж забуте Богом село, де нема ані приватних підприємств, ані спиртзаводу, маслозаводу чи шпалопросочувального заводу. Нема і митниці, а точніше митного посту. Словом, нема джерел на фінансування подібних заходів. Але проблема полягає в тому, що все якраз у нас і є, і хоч ми не районний центр, все ж можливості маємо не гірші. Однак ці можливість не використовують, а якщо і так, то не на користь місту. Тому наші організатори і не протестують, коли їх шлють куди подальше у тій же Жовкві…

Ну, а якщо припустити що наші організатори таки оббивали пороги усіх кабінетів, щоб зробити День незалежності для равчан справжнім святом, то тут, без сумніву, нас нагодують і третім варіантом причини несвяткування у місті: «Усі кошти, які передбачалися на святкування, були витрачені на проведення мистецького фестивалю «Галицькі перехрестя». Тому, ми нічим не можемо допомогти». Ну, а якщо бути відвертими, то на організацію трьох фестивалів, а саме «Галицьких перехресть», «Зашків-2008» та «Розточчя-2008», то, за неофіційними даними, на них було виділи всього лише близько 20 тисяч. Гривень, звісно. В той час, як за чутками, один лише Олександр Пономарьов, який виступав на Дні Рави декілька років тому, отримав 4 тисячі «зелених». І це не враховуючи того, що на концерті виступили і безліч інших колективів та співаків. Тож можемо лише сказати, з якого неповагою до нас ставляться та те, що нас мають за непотріб. Нас – равчан.

Скільки б ми не перераховували можливих варіантів відповідей, тобто відмазок від організаторів святкувань, результат залишиться тим самим – Раву-Руську та її жителів, у цей знаменний для всієї країни день, «кинули» по повній, дали зрозуміти, що вони – ніхто, що вони – річ, яка почекає, яка неважлива, яка обійдеться… Але найприкріше у цьому всьому те, що все це відбувається за безпосередньою участю «секретаріату» міста, який закриває на все це очі…

Андрій Бучко