Сайт міста Рава-Руська

Розформування військових частин, яке масово відбувалося у 2000-х роках, для більшості невеликих міст та містечок стало справжньою катастрофою.

У багатьох випадках саме завдяки їм такі містечка не просто існували, а й розвивалися, адже велику допомогу громада отримувала саме від військових – переважно у справі благоустрою міста. Крім того, для віддалених населених пунктів військові частини ставали порятунком для місцевих жителів, особливо для чоловіків, яким забезпечували роботу. Бути військовим тоді було не лише престижно, а фінансово вигідніше, ніж працювати деінде.

Скорочення чисельності українського війська призвело до того, що військові частини по всій державі почали масово зникати. Міста, після виведення особового складу з частин і їхнє розформування, опустошились на третину, а нерідко – більш як наполовину. Відповідно, багато військовослужбовців, які встигли там завести сім’ю, разом з нею змушені були пакувати валізи і переїздити в інші міста, аби дослужити до пенсії. Чимало з них і так були немісцевими, тому не всі повернулися назад на постійне проживання. Тому ледь не в один момент військові містечка перетворилися у «мертві зони», військові будівлі стали нагадувати картину із сумнозвісної Прип’яті – закинуті, згодом – занедбані, а тепер – у процесі руйнації. Все це в сукупності призвело до того, що велика кількість міст і містечок опинилися на межі зникнення.

Вже 10 років прикордонна з Польщею Рава-Руська місцями нагадує місто-привид. Тут колись розташовувався 310-й механізований полк. Його було розформовано у 2003 році через підписано Україною угоду про тридцятикілометрову демілітаризовану зону НАТО.

«У військовому полку у нашому місті служило близько 2 тисяч військовослужбоців, – розповіла міський голова Рави-Руської Ірина Верещук. – Після його розформування частина з них покинула місто одразу, інші – протягом наступних років. Для міста це стало справжньою катастрофою, оскільки одразу виникли проблеми, пов’язані з охороною військового майна, яке злодії почали розкрадати».

Іншою не менш болючою проблемою стала безпека міста. За словами Ірини Верещук, військові мимоволі забезпечували дотримання правопорядку в місті, оскільки повноцінного відділення міліції тут не було тоді і немає зараз – лише дільничний пункт. Також суттєво знизився рівень медицини. До військових медиків медсанбату, який розформували разом із полком, нерідко зверталися місцеві мешканці за медичною допомогою, оскільки тут надавали її якісно і були кращі умови. Після сумнозвісного розформування його приміщення було передано у власність міста, а згодом – продано. 

Розформування полку призвело до того, що велика кількість споруд, які знаходяться на її території, почали руйнуватися.

«Споруди на території полку є власністю Міністерства оборони, а земля, понад 40 гектарів, на якій вони знаходяться, – міста. Тому ні ми не можемо її якось використати, ні Міноборони, – розповіла Ірина Верещук. – З 2003 року Рава-Руська міська рада неодноразово зверталася до голови Львівської облдержадміністрації з проханням передати військове містечко у комунальну власність територіальної громади. Той, у свою чергу, звертався з відповідними листами до Міністерства оборони України».

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил» передача військового майна проводиться за рішення уряду та Міноборони. Урядовий комітет з питань оборони своїм рішенням від 22 жовтня 2004 року затвердив будівлі військового містечка в Раві-Руській у переліку об’єктів, які підлягають до реалізації. Їх повинні були продати на аукціоні.

«10 років вже пройшло з того часу, як військовий полк у Раві розформовано, але ситуація довкола будівель на його території і надалі залишається без змін. Споруди руйнуються, все цінне, що там залишилося, розкрадають. З кожним роком відновити ці будівлі для якихось цілей буде все важче і дуже затратно, – зауважила міський голова Рави-Руської. – На початку цього року ми звернулися до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління полковника Пилип’яка Ю.М. з проханням передати це майно у комунальну власність громади міста».

Міський голова Рави-Руської сподівається, що цього разу на проблему міста з військовим майном звернуть уваги і таки допоможуть позитивно її вирішити. За її словами, ні міська влада, ні громада не хочуть, аби у місто, яке вони люблять, нагадувало привид. Покинуті військові об’єкти вже вселяють страх, а їх руйнування призводить до небезпеки для мешканців міста, адже поруч знаходиться колишнє військове містечко, дітлахи з якого часто «шукають пригод» серед закинутих споруд.

Однак, як показує практика, однією лише передачею військових будівель у комунальну власність громади міста Рави-Руської не обійдеться. Далі необхідно буде скласти план заходів, аби розумно розпорядитися цими приміщеннями.

«Ми вже маємо гіркий досвід із розпорядженням військовим майном, яке було здійснено у попередні роки, – розповіла Ірина Верещук. – Мова йде про військове містечко та медсанбат. Перше стало проблемою, оскільки теплопостачання до нього здійснювалося з котельні, яка опалювала полк, а після ліквідації останнього равчани, що живуть у будинках військового містечка, залишились без тепла, – розповіла мер Рави-Руської. – Колишній медсанбат же придбала фірма, яка протягом 5 років після купівлі цього об’єкту жодних робіт щодо нього не провела. Таким чином, величезна чотирьохповерхова будівля фактично у центрі міста стала притоном для наркоманів. До цієї фірми, подейкують, має відношення голова Жовківської райдержадміністрації Степан Ціолковський. Зараз ми серйозно налаштовані відсудити будівлю колишнього медсанбату і повернути її назад у власність міста».

У випадку з будівлями військового полку, у Рава-Руській міській раді переконують: якщо передача відбудеться, зобов’язуються розробити усю необхідну документацію для переведення частини військового майна у житловий фонд та виділити квартири військовослужбовцям.

Влада Рави-Руської має доволі тісні та дружні стосунки з польськими містами, її представники неодноразово відвідують сусідню країну для переймання досвіду з вирішення різних проблем. Зокрема, як відзначила Ірина Верещук, проблеми з колишніми військовими об’єктами, яких у Польщі також є багато, там уже давно вирішено. У нас же справа стоїть на місці і не може зрушитися з мертвої точки. Ніхто не розуміє – для чого державі потрібні руїни?