Головна » 2013 » Лютий » 25 » "Мрію малювати картини не на продаж, а для того, щоб дарувати їх". - №2 (36) газети "Прикордоння"
22:49 "Мрію малювати картини не на продаж, а для того, щоб дарувати їх". - №2 (36) газети "Прикордоння" | |
Якщо запитати пересічного українця назвати бодай одного сучасного вітчизняного художника, то, мабуть, більшість не зможе цього зробити. У Раві-Руській же, навпаки, на запитання «Чи є у місті художники?», більшість зможе відповісти і назвати їх. Одним з таких місцевих художників є Юрій Жук. Його роботи в прямому сенсі у всіх на очах, адже саме він розписував капличку, що в центрі міста, та церкву св. Юра у Раві-Руській. - Пане Юрію, розкажіть, як Ви знайшли себе у малюванні… - Десь у 5-му класі школи на уроці малювання нам дали завдання намалювати овал і відкласти на ньому відстані. Я це зробив без розкреслення і, як виявилося, у класі це мені одному вдалося. Згодом почав малювати різні карикатури, невеличкі малюнки, мені вчителі довіряли оформляти шкільну стінгазету, різні плакати, що у ті часи було дуже модним. Коли пішов на службу в армію, мені знову випали функції художника. Я служив у будівельному батальйоні, де мав свою велику та простору майстерню і займався малюванням. Там вперше намалював картину масляними фарбами. Після повернення додому вже почав малювати постійно. - Мені відомо, що спеціально азам художника Ви не навчалися. А як опанували техніку малювання? - Люблю відповідати на це запитання так: у добрих людей (Сміється. – Авт). - Чому, на Вашу думку, в Україні роботи художників люди недооцінюють, оскільки на них майже неможливо заробити на життя? - На мій погляд, держава не дає змоги людям цінити мистецтво. Письменник чи художник хочуть отримати відповідну винагороду за свою роботу, але люди фінансово неспроможні заплатити за неї. Тому у художників дуже мало замовлень на картини аби на них можна було забезпечувати себе і свою сім’ю. Повний текст читайте у №2 (36) газети "Прикордоння" від лютого 2013 року. | |
|
Всього коментарів: 0 | |