Сайт міста Рава-Руська

- Наша сім’я досить велика: я, мій чоловік, двоє наших дітей, сестри (чоловіка і моя), племінники, яких у нас четверо, та наші батьки. Слава Богу, що усі живі та здорові. 

Живемо ми у різних будинках, на різних вулицях, навіть у різних містах, та це не заважає нам бути єдиним цілими.

- Нашу сім’ю, окрім кохання, об’єднують спільні думки, бажання, зацікавлення. Коли одружились, потрібно було з чогось починати аби забезпечити майбутнє своїм дітям. Ось ми і спільно вирішили – поїхати на заробітки. Тоді прийняли друге спільне рішення – побудувати будинок. І зробили це. Зараз ми вже живемо у ньому.

У нашій сім’ї так було завжди – разом мріяли, приймали рішення, а потім разом усе це втілювали у життя. На мою думку, справжня сім’я складається зі спільних інтересів, спільних дітей, спільного будинку, спільного відпочинку і багато-багато усього спільного. Сім’ю сім’єю робить власне саме слово «спільно».

- Щоб втримати ту чи іншу людину біля себе нічого надзвичайного не роблю. Мені з ними дуже цікаво тому що усі вони – сучасні. Так було 10 років тому і так є сьогодні. Мої друзі постійно вдосконалюються, не стоять на місці, а йдуть у ногу з часом. Вони ніколи не скаржаться на життя, хоча, зрозуміло, у житті всяке трапляється. У нас безліч спільних інтересів та тем для розмов. Були такі часи, коли ми, враховуючи різні обставини, віддалялися на деякий період один від одного. Але потім знову знаходились. І я цьому завжди раділа.

- Бережіть свої почуття і щодня працюйте над тим, щоб усім (!) поруч з вами було комфортно.

Чоловікам завжди важче, адже вони повинні утримувати сім’ю та ще й витримувати жіночі капризи. І лише той чоловік, який усвідомить своє призначення одразу, стане щасливим.

Жінкам потрібно пам’ятати, що чоловік повинен мати свій простір, що він – не є їхньою власність. Окрім цього, чоловікові потрібно давати свободу в прийнятті рішень. І тоді усе складеться.

- Що, на вашу думку, головне у житті кожної жінки?

- Дуже важливо, щоб вона зустріла саме свою «половинку». У моєму житті сталося саме так. Я за Орестом (чоловіком – Авт.) як за кам’яною стіною. Через рік відзначатимемо 20 років подружнього життя. Мені комфортно і затишно поруч з ним.

- Синові Олегові вже 18 років, а доньці Олені – лише 10. У неї характер ще формується, але про що можна сказати з впевненістю – почуття відповідальності у неї від батька. Навчаючись у музичній школі грі на фортепіано, вона жодного разу не пропустила заняття.

Син, на мою думку, вже має сформований характер. Його поведінка ніби скопійована з поведінки батька. Він – працьовитий, добрий, врівноважений, турботливий, небайдужий. Слово батька для нього – закон.

- Я вже говорила, що дуже щаслива, адже доля подарувала мені мою другу «половинку» - люблячого, мудрого, турботливого чоловіка.

Коли народився син, дуже хотіла, щоб не лише прізвища та по батькові завжди було з ним, але й ім’я теж мало його частинку. Так і прийшло на думку ім’я Олег. При народженні доньки, одразу знала, що назву її Оленою. Тепер у моїх дітей повна схожість із батьком, адже усі вони – Шабат О.О. Сподіваюсь, доля буде щедрою до них і друга «половинка» знайде їх.