Сайт міста Рава-Руська

Незважаючи на всі ті скандали, які відбувалися у стінах Рава-Руської міської ради в останні кілька місяців, її депутати були за півкроку від ще одного, пов’язаного із виділенням земельних ділянок. 

Востаннє обранці виділяли земельні ділянки людям у кварталі по вулиці Лісній ще 27 червня. Після цього був згаданий скандал із людьми з «переліку 139-ти», коли для прийняття рішення забракло голосів. Далі були скандали між міським головою та депутатами-«свободівцями», із обранням нового секретаря ради. Тож півроку процес із виділенням земельних ділянок простоював. Однак спроба його поновити знову ледь не зірвалася. 

Як нам стало відомо, за день до ХХХIV сесії до міської ради почали приходити люди, котрі повідомляли, що «земельна» комісія, головою якої Степан Хир, відмовляється передавати їхні документи на сесію для отримання земельної ділянки у кварталі по вулиці Лісній.

- Степан Хир називав безліч причин, чому людям не можна виділити земельних ділянок, - зазначила на сесії міський голова Ірина Верещук. – То у справах не було викопіювання, то кома неправильно була поставлена. А люди вже по п’ять – вісім разів за останні місяці переписували заяви на отримання ділянок.

Саме тому, як повідомила мер, ці люди, яким мали виділяти земельні наділи у згаданому кварталі, і прийшли на сесію міської ради. Мовляв, вони повинні знати в який спосіб відбувається цей процес.

Однак Степан Хир закид мера відкинув, пояснивши ситуацію спочатку тим, що справи на отримання ділянок отримав лише у переддень сесії, а потім, що є земельні ділянки, на які написано кілька заяв.

Коли ж міський голова попросила надати протокол засідання комісії, виявилось, що у ньому, за словами Степана Хира, «є невідповідності». Що цікаво, взявся він їх усувати просто на засіданні під час голосування за виділення земельних ділянок (!). Це нагадало гарячі пиріжки - прямо з печі і до столу.

- Ніхто з депутатів не хоче не дати бодай одній особі земельної ділянки. Йде мова про усунення технічних накладок, - зауважив Хир. На це почув критику з вуст мера, мовляв, накладки треба було усувати до сесії.

Самому голосуванню передувало більш як годинне обговорення питання. Хоча це було схоже радше на пошук можливості не голосувати за виділення земельних ділянок. Чому? Важко пояснити. 

Голова тимчасової комісії з виділення земельних ділянок у кварталі по вулиці Лісній Микола Зінько перед початком голосування поставив питання щодо, так би мовити, «люстрації» громадян, які претендували на земельні ділянки.

- Хотілося б дізнатися кількість іногородніх, - виступив він.

- Хто такі «іногородні»? – здивувалася мер, адже ніякого критерію в земельному законодавстві України щодо «іногородніх», як і самого визначення, очевидно, немає. 

Зрештою, дискусія щодо того хто такі «іногородні» закінчилася тим, що це – мешканці з-за меж Рави. За словами Миколи Зінька, на громадських зборах равчани самі висловились за те, аби таким «іногороднім» виділяли не більше 5% земельних ділянок.

Мабуть, з моральної точки зору така вимога є справедливою, враховуючи те, що равчани роками не можуть отримати земельних ділянок в той час як чимало т. зв. «іногородніх» разом зі своїми родинами володіють кількома у межах міста. Проте з юридичної точки зору це не відповідає чинним нормам законодавства, тому якби депутатам не хотілося б ухвалювати Соломонові рішення, все ж всупереч законам цього робити не можна. 

- Якщо людина не з Рави, то що, вона не має права отримати земельної ділянки? - обурилася міський голова.

Зрештою, критерій «іногородності» таки застосували під час голосування. Як ви думаєте депутати вирізняли равчан та «іногородніх»? Таке важко уявити, однак коли міський голова зачитувала прізвище громадянина, деякі депутати просили кілька секунд на те, щоб обговорити що це за особа.

«А хто то така?», «А чия вона є?», «А звідки він?» - чулося від депутатів. На це їхні колеги відповідали: «Та то донька тої-то. Вона вийшла заміж і змінила прізвище», «То мій сусід, живе 30 метрів від мене», «Вона молодий спеціаліст, працює в музичній школі, доїздить з Лужок». Таке враження, що ще б трохи і на сесії почали обговорювати хто чия коханка чи скільки в кого позашлюбних дітей.

 А якщо ніхто не знав або не міг згадати по прізвищу особу, то таку людину викликали в сесійний зал (нагадаємо, більшість людей спостерігали за голосуванням із сусіднього до залу засідань приміщення – Авт.), де обранці її очима розглядали і навіть щось розпитували. Уявіть собі як почувала себе така людина: так, ніби її прив’язали до стовпа ганьби, навколо натовп людей, які показували на неї пальцем і звинувачували у всіх земних гріхах!

Якщо ж людини не були на засіданні сесії, а дізнатися про неї що-небудь та й потрібно було, то міський голова змушена була шукати її справу і зачитувати депутатам місце проживання і навіть показувати копію першої сторінки паспорта з фотографією!

Після такого засідання сесії будь-які коментарі зайві, незважаючи на те, що всім людям було виділено земельні ділянки. По закінченні голосування, мабуть, чимало з тих, хто перебував у залі, відчули нудоту від почутого та побаченого. По-справжньому стало жаль громадян, які, таке враження, почали шкодувати про отримання земельної ділянки, про те, що захотіли збудувати свій майбутній дім у Раві, соромились того, що є уродженцем Рати, Річок чи Лужок. 

А що депутати? Їхня поведінка говорила сама за себе. Те, що вони влаштували, можна розцінювати як приниження людської честі та гідності. Депутати відчули себе богами, перед якими потрібно було проходити ледь не обряд сповіді. Хоча після такого ганебного засідання, яке, до слова, відбувалося у католицький Святвечір, багатьом з депутатів потрібно самим відвідати церкву та висповідатися перед Богом.

Андрій Бучко